Економія на смерті захисників державою

Згідно чинного законодавства, а саме Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,

Згідно чинного законодавства, а саме Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», родини загиблих мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі 1 200 000 грн. Однак законодавством також встановлені певні обмеження. Якщо учасник бойових дій помирає після звільнення зі служби внаслідок поранення або захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків служби він вже не має статусу військовослужбовця і його родина не отримує нічого: ні статусу, ні грошей. (п. 1 ч. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх родин»). Навіть при наявності документу, що пов’язує набуття захворювання чи травми, які призвели до смерті із захистом Батьківщини, члени сім’ї померлого не можуть отримати одноразову грошову допомогу.

До нашого адвокатського об’єднання звертались родичи військовослужбовців, з подібних питань. На перший погляд в законодавстві ситуація досить стандартна та не викликає здивувань, адже людина може померти і через 20 і 40 років після бойових дій, проте така шпарина в законі дозволяє владі знайти спосіб, аби незалежно від підстав чи дійсних потреб, родина померлого не отримала виплату з держбюджету за смерть, пов’язану із пораненням, отриманим під час служби, зокрема в зоні АТО.

Так, захищаючи Україну, військовослужбовець отримує поранення, яке вимагає тривалого лікування і, в решті, воно призводить до смерті. Родина такого захисника лишається без захисту та підтримки від держави.

Таким чином виходить, якщо людина помирає не в зоні АТО, а, наприклад вдома, або перевезена в Київ на лікування і помирає в лікарні, то незважаючи на всі подвиги, сім’я, залишається без нічого, з усіма проблемами сам на сам, а держава і влада, яку цей військовослужбовець захищає не звертає на це уваги.

Хоча це доволі складно та довго, оскільки для звернення до суду потрібно мати, що оскаржувати, а, часто, родини не мають офіційної відмови відповідної комісії при Міністерстві оборони. Склалася практика, за якої військкомати відмовляються приймати документи, мотивуючи тим, що комісія з виплати одноразової грошової допомоги все одно відмовить у виплаті. Однак, саме відмова комісії дає єдиний шанс на отримання допомоги від держави, адже формальна відмова є підставою для звернення до суду.

Коли людина гине від кулі ворога на фронті, її родина переживає миттєву втрату, наслідки якої можуть супроводжувати родину протягом усього життя. Передбачена законом матеріальна допомога таким родинам – підтримка, знак шани, поваги та, наскільки це можна сказати, компенсація.

Родина звільненого зі служби військовослужбовця, який помирає вдома від поранень, отриманих на війні, відчуває на собі наслідки втрати ще до смерті. Основний грошовий тягар лікування та догляду за пораненим чи хворим лягає на плечі сім’ї. Лишившись без годувальника, якого не вдалось врятувати, така родина не отримує від держави жодної особливої уваги чи підтримки.

В такій ситуації держава залишається осторонь і вирішувати проблеми родин військовослужбовців доводиться лише адвокатам.

Поки тут, в тилу, можновладці і типові військові будуть так і далі себе поводити, ця ситуація і надалі буде актуальною, а кількість жертв щоденно збільшуватиметься.

Очевидно, що пусті заяви Президента, Прем’єра, Міністра оборони, депутатів і інших представників влади потрібні тільки для їх ЗМІ.

А герої і їх родини для особистого піару, адже на фронті не їх діти…