Обіцянки Гройсмана чи чого чекати від «перезавантаження» 9 міністерств

Мін’юст повідомив, що відповідно до виконання закону про люстрацію українська влада очистилась приблизно на 98%.

Проте, експерти зауважують на тому, що це жодним чином не допомагає у реформуванні країни і не зможе вивести вивести її на європейський рівень.

Володимир Гройсман в кінці квітня заявив, що уряд восени перезавантажить роботу 9 міністерств і приверне тисячу нових молодих фахівців: «Восени, думаю, ми вийдемо на це рішення і в рамках цих міністерств, через публічні конкурси необхідно буде сформувати досить конкурентоспроможну заробітну плату, і ми введемо в роботу українських міністерств в українському уряді 1 тис фахівців »- В. Гройсман.

Нагадаю, що уряд врегулював оплату праці працівників державних органів у 2017 році і установив, що мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби з 1 січня 2017 року – 2000 гривень відповідно до Закону України «Про державну службу», проте середній рівень заробітної плати для держ.службовців знаходиться на рівні 5-6 тисяч гривень. Підвищено посадові оклади державним службовцям та іншим категоріям працівників державних органів від 5 до 27 відсотків. Питання в тому, хто за таку мізерну заробітну плату погодиться «реформувати» міністерства та працювати на благо вітчизни? Реформа правоохоронних органів вже показала, як нова поліція з селфі-палицями реформує одну з найважливіших систем країни, при цьому отримуючи по 8000 гривень та розбиваючи новенькі Toyota Prius та Mitsubishi Outlander Рhev. Щодо реформи державного управління в бюджеті буде сформована певна сума державної фінансової підтримки. Сам Володимир Гройсман говорить про те, що дана реформа буде революційною, але чого ж насправді чекати українцям і чи дійсно йдеться про перезавантаження уряду чи усієї політики країни в  цілому?

Першочергово важливо розуміти саму суть реформи. Головна мета будь-якої реформи– це при найменших витратах здобути більшої ефективності, чи хоча б при більших затратах досягати кращої ефективності. Якщо подивитись на динаміку витрат ключових органів управління, то державний бюджет попередніх років показує чітку тенденцію, що кожного року в державному бюджеті витрачається все більше коштів на утримання Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів і окремих міністерств. Так, сьогодні українці витрачають щоденно 10 мільйонів гривень лише на забезпечення життєдіяльності Верховної Ради, тобто на прибирання, електроенергію, обслуговування автомобілів, харчування політиків, тощо. При цьому ефективність уряду при цьому не покращується, а в деяких випадках навіть погіршується, якщо брати до уваги останні рейтинги України за в тих чи інших міжнародних інституціях. В кращому випадку ми залишаємося на місці, в гіршому – втрачаємо позиції з шаленою швидкістю. Говорити про ефективність реформ можна лише тоді, коли ми побачимо ріст країни в рейтингу на наступний рік.

За три роки українська влада так і не змогла побороти корупцію та забезпечити економічне зростання нашої держави. Натомість Україна потопає у внутрішніх та зовнішніх боргах, залишаючись енергозалежною, з низьким рівнем життя громадян, розваленою інфраструктурою та низькою якістю медицини. Все це – безсумнівні ознаки неефективної системи державного управління. Далеко не всі зміни можна називати і прикривати під назвою «реформи». Саме по собі слово «Реформа» означає, що ми покращуємо якусь організаційну або політичну форму, щоб якийсь механізм став працювати не гірше, а може й навіть краще. На жаль, в нашій країні за останній час слово «реформи» настільки девальвувало, що коли ми в черговий раз чуємо, що буде проведена реформа, то більшість починає відчувати страх від того, що нічого хорошого від цього не варто очікувати.  Слово реформа в наш час почало асоціюватися з якимись не надто позитивними змінами і з негативом. Ідея перезавантаження уряду і реформування лежить в першу чергу в тому, щоб міністерства і кабінет міністрів став більш ефективний з точки зору наших з вами інтересів як громадян, щоб ми більше відчули соціальних благ і ключовий аспект лежить в деяких фінансових скороченнях, бажанні з одного боку зменшити витрати на бюджетників і можливість отримати додаткового фінансування з боку міжнародних інституцій.

Можна очікувати наперед, що якщо така реформа зведеться до рівня міністерств, то ні до чого позитивного це не призведе, тобто ніяких позитивних змін ми на собі не відчуємо, а просто витратимо бюджетні кошти на «замилювання очей», отримаємо безліч безробітних та розкрадання державного бюджету. В нас потрібно говорити не про реформи окремих міністерств чи про якісь нові технічні засоби, на які нам Євросоюз і не тільки регулярно надає кошти, необхідно говорити про реформу загальнодержавної системи управління загалом.

Скорочення державного апарату не призводить до скорочення їх функцій, тобто виходить, що скорочуючи працівників, відбувається перенавантаження на нових працівників за мізерні зарплати, які не можуть ефективно виконувати свою роботу. Ще з радянських часів система не перебудовувалась, вона змінює назви, проте фактичного реформування не відбувається. Кількість паперотворчих документів, дублювання роботи працівників, імітація роботи і велика кількість зайвих рухів систем призводять до проблем неефективності структур та некваліфікованості працівників.  

В Україні - парламентсько-президентська форма правління, проте по факту Президентська вертикаль настільки сильна та таким чином вибудовує свою політику, що фактично інтереси однієї людини представляють і Верховна Рада і Кабінет Міністрів.

Українці вже неодноразово на собі відчували «дію реформ», тому варто говорити не просто про реформи, а й про довіру людей до влади, формування позитивного іміджу влади та відкритості. В нашій країні відкритість політики демонструється тільки в судах, коли посадовці опиняються в картатих ковдрах.

Ключова проблема нашої країни полягає в тому, що у нас відбувається дублювання функцій.  В нас існують дві паралелі виконавчої влади – вертикаль Кабінету Міністрів, з упорядкованими окремими міністерствами і вертикаль Президента, якому підпорядковуються голови обласних державних адміністрацій і районних державних адміністрацій, яких він особисто призначає і звільняє, окрім того, що він особисто, як головнокомандувач призначає і звільняє декількох міністрів-силовиків. Поки в нас буде дублювання в виконавчій гілці влади вертикалі Кабміну і вертикалі Президента, ефективності така система державного управління не давала раніше, не дає зараз і не може давати в принципі. Поки ми не визначимо свою державну структуру, то всі реформи, які будуть створюватись,  будуть лише змінами вивісок, об’єднання чи роз’єднання підрозділів зі змінами прізвищ керівників служб. Тому те, що пропонує сьогодні Кабмін, а саме реформи міністерств – це не більше, ніж гра в імітацію бурхливої державної діяльності.  

Особисто мені хочеться, щоб Україна розвивалася, а громадяни України  жили краще з кожним роком.

Але питання не в зміні людей в міністерствах чи інших органах влади, або ж питання навіть не в фейковій люстрації(зведення політичних рахунків), а в тому, що при владі знаходяться не дуже компетентні, м’яко кажучи, особи, а сама система є досить забюрократизованою і неефективною.

А отже поки не буде змінено підхід до державного управління, і певні керманичі, ці зміни будуть нагадувати, як в старому анекдоті перестановку ліжок, а варто змінювати …