«Кодекс кріпацтва»

Новий Кодекс законів про працю викликав в суспільстві багато суперечок, проте від балачок до справи поки не дійшло

Новий Кодекс законів про працю викликав в суспільстві багато суперечок, проте від балачок до справи поки не дійшло, тому, що саме чекатиме робітників та роботодавців в новому законодавстві спробуємо розібратись. 2015 року до Верховної Ради був поданий законопроект Кодексу законів про працю, і, з часу коли він був поданий, пройшло вже більше півтора року і тому в деяких статтях він вже є застарілим від чинного законодавства.

Нажаль, як показує практика, стан виконання і дотримання законодавства порушується як звичайними працівниками, та роботодавцями, і, звичайно, державними службовцями, особливо на керівних посадах.

У ЗМІ наполегливо поширювався міф про те, що прийняття нового трудового кодексу ніби то хтось від нас вимагає, що це умова для надання країні безвізового режиму або ж кредиту від МВФ. Проте, насправді ніхто не вимагає від України прийняття нового Кодексу про працю.

Інший міф полягає в тому, що старий Кодекс законів про працю є застарілим. І справді, він був прийнятий ще далекого 1972 року, проте, за роки незалежності, до нього було внесено більше 200 поправок, що осучаснило його і зробило більш досконалим. Не можна сказати, що в старому кодексі все ідеально, проте новий законопроект несе більші ризики, про які ніхто не говорить.

По перше, новий Кодекс законів про працю передбачає збільшення робочого часу. Якщо сьогодні, згідно чинного законодавства, передбачено, що працівник не може працювати більше 40 годин на тиждень, а будь-яка робота, яка буде виконуватись понад цей час, вважатиметься понаднормовою та оплачуватиметься у відповідному розмірі, то за новим кодексом робочий тиждень може зрости до 48 годин, тобто збільшення робочого дня до 10 годин, а максимально – до 12, також робочий тиждень можна буде додатково розтягнути без оплати понаднормових.

По-друге, згідно із новим проектом Трудового кодексу, роботодавець отримає право в односторонньому порядку визначати особисту матеріальну відповідальність підлеглих. Говорячи простіше, ваш шеф завжди зможе призначити вас винуватцем за реальну чи вигадану шкоду, вирахувавши її з вашої зарплати. Яке багате поле можливостей для економії на зарплатах співробітників!

А ще одна пропозиція авторів нового проекту КЗпП і зовсім загрожує перетворити працівників на щось середнє між кріпаками і героями відомої антиутопії Оруелла. Адже вона надасть можливість контролювати роботу співробітників підприємства за допомогою «технічних засобів». На практиці мова йде про відеозйомку, прослуховування телефонів, контроль над електронною поштою, чатами та особистими інтернет-сторінками працівників - хоча ця ініціатива безпосередньо суперечить статті 32 Конституції України: «Ніхто не може зазнавати втручання у своє особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Відеоспостереження на робочому місці є порушенням права на приватне життя, що підтверджено рішеннями Європейського суду з прав людини. Сучасне трудове законодавство України також не дає можливості збору і передачі особистої інформації працівників - але, схоже, владі хочеться знати про нас все. Причому, згідно з проектом, зібрана відеоінформація буде доступна тільки роботодавцю, який зможе показувати відео вибірково, трактуючи дії працівників на власну користь. І складуючи на них гори «трудового компромату». На це звернула навіть Міжнародна організація праці, яка подала 59 пропозицій і зауважень щодо цього кодексу, проте профільний комітет проігнорував ці пропозиції..

А більшість законодавців цілком влаштовують нові драконівські норми. За проект нового кодексу вже в першому читанні дружно проголосували відразу 386 депутатів. Вражаюча одностайність для розділеного на ворогуючі угруповання парламенту. І не дивно - адже наші «слуги народу» на ділі є його господарями, тими самими «власниками заводів, газет, пароплавів», і напряму зацікавлені в тому, щоб їхні працівники трудилися побільше, а отримували поменше ...

Маса громадських організацій, профспілок, представників громадських рад критикували цей проект Кодексу, але ця конструктивна критика, нажаль не була почута ані урядом, ані Верховною Радою, адже посадовці не кажучи про запропоновані зміни, навіть не читають законів, які приймають.

За чинним Трудовим кодексом, роботодавець має попереджати про майбутнє звільнення свого працівника не пізніше, ніж за два місяці. У новому проекті цей термін скорочується – згідно з ним вас можуть сповістити про звільнення за один місяць. Крім того, додано нові підстави звільнення працівника з ініціативи роботодавця за розголошення «комерційної таємниці».

Ще однією новацією проекту є норма про можливість окремим категоріям працівників працювати вдома. Така організація роботи в ряді установ фактично мала місце і раніше, але не була врегульована законом. У нинішньому проекті Трудового кодексу передбачено, що «під час укладення трудового договору або пізніше сторони можуть домовитися про виконання працівником роботи вдома (надомну працю), якщо він має для цього необхідні умови, що відповідають вимогам охорони праці, пожежної безпеки і санітарії» (ст. 44).

Добавиться головний біль і роботодавцям - тепер вони повинні будуть не просто відмовляти кандидату в прийомі на роботу, а письмово обґрунтовувати свою відмову. Причому цей документ можна буде використовувати в суді. Також представники Мінсоцполітики встали на сторону працівників і внесли правку, яка забороняє звільняти матерів, у яких є діти до шести років (зараз до трьох років).

Проте, за тотальним безробіттям в країні, робітникам не доводиться перебирати роботою. Більше того, багато хто звик до важких умов праці, дискримінацію, приниження чи ще будь-які порушення роботодавцем прав підлеглих, через хоча б якийсь заробіток.

Олігархічна група депутатів, яка ініціювала цей законопроект, а саме Гройсман Володимир Борисович, Денісова Людмила Леонтіївна, Палієв Михайло Миколайович та Кубів Степан Іванович, мала на меті ще більше принизити українців, поставивши їх в кайдани рабства та суцільної роботи, аби звичайний українець, як скот на фермі, працюючи від світанку до світанку не відволікався на суспільно-політичні проблеми, на розкрадання державних грошей та проблеми корупції.  

Мета діяльності влади в будь-якій державі – це створення умов для розвитку економічної, політичної, соціальної, культурної  та інших складових, для покращення життя суспільства, збільшення популяції, інвестиційної привабливості країни та покращення її міжнародного іміджу. В той час, як українська влада веде утопічну, руйнівну політику, яка покликана для того, аби дестабілізувати суспільство та на всіх рівнях ввести українців в страх за своє майбутнє.