Підвищення цін – прояв управлінських провалів влади

Подорожчання на 22% газу для підприємств, підвищення«Укрзалізницею»на 25% вартості для транспортних перевезень та підняття фактично в 6 разів вартість нестандартного приєднання до електромереж за ріше

такі питання були підняті на круглому столі Міністерства палива та енергетики України, що проводився на тему «Вплив тарифної політики на промисловість та економіку». Чи прорахував уряд вплив цих тарифних рішень на макрофінансові показники, на інфляцію, індекс промислових цін, курс гривні, тощо? Це питання далеко не риторичне. На жаль, ми маємо дуже складні інституційні обмеження, наприклад, теплова генерація України займає 25%, а 75% знаходяться в руках одного монополіста. Сьогодні вкрай важливим та критичним в галузі палива та енергетики є завдання - не завалити об’єднану енергетичну систему Україну, не заморозити українців та не допустити відключення ТЕС від основної мережі через дефіцит вугілля. Тобто, фактично не провалити опалювальний сезон. З цього контексту виходить абсолютно інше завдання – питання оновлення інвестицій в основні фонди енергетики. Для того, щоб в нас не було таких проблем, як енергетична блокада на сході чи недостача вугілля для ТЕС, ми повинні постійно оновлювати основні фонди енергетики, ми повинні йти в руслі глобального тренду, створювати інноваційні програми відновлювальної енергетики – це гідростанції, вітряні та сонячні станції, тим більше в рамках тих зобов’язань, які Україна на себе взяла по Кіотському протоколу. Проте, монополія одного власника енергетичної галузі зводить нанівець будь-яке впровадження технологічних інновацій в Україну. Навіть, якщо б ми реалізували до 2020 року програму по розвитку зеленої енергетики, то довелось тільки додатково, за підключення як податковий платіж до всіх інвестицій, заплатити приблизно біля 1 мільярду гривень. Це демотивація для інвесторів вкладати гроші в оновлення основних фондів. Якщо подивитись характеристики енергетики України, то можна побачити, що в основному, теплова генерація була побудована в другій половині минулого століття, і вона потребує кардинально суттєвих інвестицій. Але в умовах обмеження викидів вуглецю сьогодні, великих коштів у світі для її оновлення знайти неможливо. Тобто сьогодні у наших політиків має бути домінанта інтересів українців і країни, а не політичних амбіцій, політичних завдань і особистого збагачення, які кожен перед собою ставить. Сьогодні виходить така ситуація, що ми маємо старого регулятора, який працює в умовах нового закону. Щодо «Укрзалізниці», то в 2015 році тарифи на перевезення були підвищенні на 30%, в 2016 році – на 15%, зараз – ще на 25%. Так, ми мусимо розуміти той факт, що залізниця повинна виживати і вартість послуг перевезення не найвища в Європі, адже наші сусіди на заході мають набагато більші тарифи - послуги перевезення коштують в 1,5-2 рази більше, але вони мають прозорі тарифи, єдині умови для всіх бажаючих користуватися їхніми послугами і вони не мають тієї корупційної складової, яка наявна у нас сьогодні на залізниці. Сьогодні бізнес не може вільно замовити вагон. Торік склалась критична ситуація, коли була важлива не просто вартість зерна, а наявність вагонів в «Укрзалізниці» для його перевезення і така ситуація повторюється щороку. За даними Міністерства палива та енергетики України, на сьогодні, «Укрзалізниця» закуповує найдорожче паливо для своїх перевезень, що дозволяє корупціонерам заробляти гроші. Багатьох хвилює питання, чому країна, яка має величезний потенціал будівництва рухомого складу вагонів, тягових поїздів, тощо, не замовляє їх всередині країни, а шукає постійно того, хто може продати ці вагони із-за кордону. Ми не інвестуємо кошти в свою економіку, уряд не цікавлять українські підприємства, а він шукає, кому заплатити за межами країни. Сьогодні уряд проводить абсолютно руйнуючі дії, які вбивають українську економіку, смертельні для будь-якого виду бізнесу та приводять до регресу та утопії