Українська політична весна покаже хто де нагадив

Наскільки ефективно працює парламент?

Робота парламенту прямопропорційно залежить від значущості винесених законів, проте ми можемо спостерігати, що за останній час депутати не лише не виносили важливі для країни закони, вони взагалі систематично прогулюють засідання, через що, спікер, Андрій Парубій, кожного разу закривати засідання, так і не розпочавши його. 

Уявіть собі підприємство, на яке не ходять робітники. За один день припиняється відправлення замовлень, за два дні почнуть накопичуватися проблеми, а за тиждень воно просто збанкротує. Як можна керувати країною, в такий важкий кризовий час, якщо не ходити на роботу? Як взагалі можна вплинути на будь-який перебіг подій, лежачи вдома на дивані? Звідси випливає важливіше питання –чи гідні ці люди представляти українську владу?

На тлі законодавчої імпотенції Верховної Ради, ми постійно спостерігаємо скандали – малювання депутата БПП на фрагменті Берлінської стіни під посольством Німеччини, критика Трампа до опублікування результатів виборів в США, бійки в Раді, порожні обіцянки безвізу, додавання обіцянок по НАТО і т.д.

Україна є природним, нехай і дуже слабким, союзником Сполучених Штатів, інша справа, що Америку не влаштовує політичний клас і спосіб управління країною, вона буде займатися аудитом фінансування України і ми зможемо спостерігати  перезавантаження українського політичного ландшафту. Тому експерти вбачають перезавантаження українського політикуму і україно-американських відносин.

Дуже банально та вкрай очевидно називати більшість депутатів клоунами чи блазнями, хоча серед цих депутатів є достойні люди, але їх одиниці, які намагаються відволікти своєю поведінкою увагу від значущих проблем розкрадання бюджету, корупції чи бездіяльності, проте це як ніколи актуально. Попри дуже сильну скандальність цієї сесії Верховної Ради, є відчуття того, що політичне життя потроху вивітрюється зі стін парламенту. Цими бійками і скандалами інстинктивно прикривається відсутність всякого послідовного законодавчого процесу.

Парламенту, як вищому представницькому органу, за який ми голосували і який нам коштує немалих грошей, просто немає чого запропонувати українському суспільству. Тому, законодавчий процес має несистемний характер і знову ж таки, цинічно і демонстративно законодавці продовжують порушувати Закон, таким чином в Україні продовжується практика незаконного прийняття законів - це є один із потужних чинників підриву державності.

Якщо говорити про діяльність Кабінету міністрів, то він є логічним продовження ганебної діяльності парламенту. Це і логічно, адже джерелом влади уряду є парламент і уряд так само починає діяти абсолютно алогічно і дуже непослідовно. Не торкаючись трагічної ситуації зі зменшенням кількості самозайнятого населення, коли їхня діяльність призвела до того, що було викинуто на ринок праці щонайменше 200 тисяч людей і це тільки внаслідок того, що змушені закриватися приватні підприємці, через той бюджет, який був ухвалений цим парламентом, проект якого підготовлений цим Кабінетом міністрів.

Проте ситуація з «Укрзалізницею», коли уряд забрав підприємство з підпорядкування Міністерства інфраструктури – це демонстрація відсутності будь-якої системності і всякого розуміння навіть управлінської культури, вже не говорячи про якусь логіку і послідовність.

Фактично, українська залізниця являється четвертою в світі за щільністю мережі і однією з перших в Європі по розмірах. Більші за українську залізницю лише німецька і французька.

Отже, з-під Міністертва інфраструктури забирають «Укрзалізницю» для вдоволення комерційного інтересу до цієї величезної державної компанії. Тобто парламент як і уряд припиняють працювати як центр влади. Внаслідок цього, некомпетентність та корупція української влади не роблять Україну цікавим партнером. Україна – цікавий об’єкт для гри і ми вже найближчим часом зможемо переконатись в тому наскільки, проте очевидно, що це буде не в інтересах України, а в інтересах світових потужних гравців.

Суспільство з кожним днем все більше втомлюється від новин з зони «АТО» та очікує хоч якихось рішень по припиненню цього перманентно напіввійськового стану від керівництва держави.

Враховуючи те, що в квітні спливає річниця імунітету Кабміну, то очевидно буде і звіт Кабміну і намагання відправити його у відставку, принаймні декількох, під якими вже хитаються стільці.

Фактично, український політикум сьогодні не робить нічого для того, щоб покращити життя суспільства. Це схоже на людину з четвертою стадією раку, коли клітини відмовляються боротись, а бездіяльність приводить до погіршення стану, що рано чи пізно призведе до смерті.

Тому весна 2017 року обіцяє бути багатою на події та політичну спеку, яка може обсмажити не лише політиків, а й парламент, уряд і навіть президента. Про це красномовно свідчать зміни в Білому Домі від яких є пряма залежність курсу нашої держави і її політикуму.