Пухлина МОЗу або геноцид по-українськи

На сьогоднішній день від інфаркту в Україні помирає кожна шоста людина через те, що не може отримати необхідної медичної допомоги.

І не тому, що в нас погані лікарі чи погана екологія, а через те, що міністерство охорони здоров’я відверто нехтує проблемами поставки потрібних медикаментів та потрібних медичних пристроїв.

Потреба в аорто-коронарному шунтуванні в рік становить 25 тисяч, робиться всіма існуючими в Україні центрами - 2, 5 тисяч, а це 1/10 частина. По імплантації клапанів, Інститут серця робить ¼ частину необхідної кількості операцій. На сьогоднішній день ¾ пацієнтів не отримують необхідну операцію через недофінансування медичної галузі, а це означає смерть. З цього виникає питання - чим займається сьогодні МОЗ України?

Нова команда МОЗ на чолі з Уляною Супрун – це, перш за все, гучні заяви про наміри, красиві презентації, ефектні флешмоби та піар-акції. Зусилля цілого загону високооплачуваних піарників та медіа-стратегів спрямовані на те, щоб закамафлювати некомпетентність та дилетанство МОЗівського керівництва, в тому числі, за допомогою інформаційних війн проти кожного, хто наважиться на критику міністерства. Нова команда МОЗ – це самовпевненість та амбіційність за повної  відсутності уявлення про потреби лікарів і пацієнтів. Це повне ігнорування думки медичної спільноти загалом та її окремих представників, зокрема. Це бездіяльність, нефаховість та імітація реформ, які досягли масштабів, що загрожують життю українців.

Перед нами фото листа з якого видно, що Головний лікар Інституту серця Борис Тодуров звернувся до Прем'єр-міністра України від 24.06.2016 з проханням включити Інститут серця в список установ, яким дозволяється робити пересадку серця. Минулого року в Інституті здійснили першу в історії вітчизняної кардіології операцію із вживлення людині механічного серця. Гроші на пристрій збирались всіма можливими методами за допомогою небайдужих людей, меценатів та волонтерів.

28.07.2016 року Прем'єр міністр своїм розпорядженням доручив Міністерству, а відповідно Департамент економіки і юридичний відділ МОЗ вивчивши проблему, розробив і підготував відповідь, в якій зазначено, що МОЗ України зробив проект Постанови Кабінету Міністрів, про внесення змін і включення Інституту серця в список Державних і комунальних установ, які мають право проводити трансплантацію органів та інших анатомічних систем людини.

У листі зазначено, що після узгодження з іншими відомствами, даний проект буде спрямований на затвердження до Кабінету Міністрів.

Лист повинен був пройти всі інстанції, і тільки після позитивної відповіді всіх міністерств - рішення повинен приймати Кабінет Міністрів України.

Що ж ми бачимо: на листі замість підпису – «Не-аJ» і ігнорування життя людей.

Лист не вийшов зі стін Міністерства для подальших погоджень, а отже тільки одна людина заступник міністра МОЗ своїми ієрогліфами зупинив трансплантацію.

Це після того, як в 2016 році в Інституті зробили дві імплантації механічного серця. Такі пацієнти з пересадженими серцями живуть по 13-14 років, в країні де практично гроблять трансплантацію.

Хочеться згадати слова Отто фон Бісмарка: "З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити країною. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони"

Як відомо, в березні 2015 року Верховна рада України ухвалила закон, яким обумовлено проведення державних закупівель лікарських засобів та медичних виробів через міжнародні спеціалізовані організації. МОЗ України наприкінці того ж року переказало авансом понад 2 мільярди гривень. З огляду на умови укладених угод, Міністерство за державний бюджет сплатило біля 111 мільйонів гривень комісійної винагороди. Міжнародні організації порушили умови угоди щодо постачання медикаментів протягом шести місяців з дня оплати. Але за тими ж угодами, ці орагнізації не несуть відповідальності за порушення терміну постачання ліків та за будь-які інші претензії. Ця інформація була відома У. Супрун і вона мала була укласти нові договори у вересні 2016, однак нова команда МОЗ виявилась нездатною в короткий термін вирішити проблему поставок вакцин і медичних препаратів.

В результаті аналізу процесу закупівель через міжнародні організації з’ясувалось, що придбані лікарські засоби зарубіжного виробництва купувались через вітчизняних посередників. А розпіарена МОЗом економія бюджетних коштів, якої начебто досягнуто в наслідок нового формату закупівель, відбулася переважно за рахунок скорочення обсягів закупівель, а не за рахунок зменшення цін на препарати. Прикриваючись боротьбою за економію бюджетних коштів та війною проти корупції, насправді МОЗ України веде війну з власним народом.