14 жовтня – це Свято Покрови Пресвятої Богородиці та захисника України!

14 жовтня (1-го жовтня за старим стилем) православна церква відзначає велике свято - Покрову Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії.

Свято було встановлено на честь Божої Матері, в спогад бачення святим Андрієм Богоматері, яка вкрила своїм святим омофором (по-грецьки - «омофор», тобто покрив) християн у Влахернському храмі в Константинополі під час осадження міста сарацинами в 910 році.

За однією з легенд, Царгород оточили чужинці, і жителі міста зійшлися на нічну службу до Влахернської церкви, щоб молитися про своє спасіння. Їхня молитва була почута, і під склепінням храму з’явилася Богородиця, аби захистити містян під своїм покровом (омофором). Цей прихильний знак жителі Візантійської столиці протрактували однозначно: місто буде врятоване. Невдовзі справді надбігли воїни-захисники і прогнали чужинців.

Цікаво, що за деякими переказами, цими чужинцями були не араби, а русичі-язичники, що жили по той бік Чорного моря – княжі війська чи то Аскольда, чи то Олега.  Проте вже через два століття свято відзначали і на християнській Русі, будуючи церкви й монастирі, присвячені Покрові Богородиці.

Сьогодні найстарішим храмом в Україні, присвяченим Покрові, є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, яку звели в середині XV ст. як фортецю.

В Україні Покрова Пресвятої Богородиці спочатку вважалася дівочим святом. Частково тому, що до 14 жовтня закінчувалися найважливіші роботи на землі і можна було нарешті готувати весілля.

Питомо українська традиція вшанування Покрови зародилася в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одне з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину. За часів Запорізької Січі свято отримало назву Козацька Покрова. Для січовиків Богородиця була заступницею і покровителькою, а Покрова символізувала своєрідний небесний щит, захист від ворогів - як свого часу для жителів Константинополя. Військовий символізм свята взяли собі на озброєння бійці армії УНР в 1917-1920 роках.А січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. "Молимо Тебе, покрий нас, Владичице, покровом Твоїм", - такий напис золотом був над царськими вратами козацьких церков. 
У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. Так ухвалила Українська головна визвольна рада 30 травня 1947-го. УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські школи, військово-польову жандармерію, медичну службу, власну систему звань і нагород. Через лави повстанців пройшло понад 100 тис. осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона українців.

Для багатьох в Україні Покрова залишається пов’язаною передусім з православною вірою та Запорізьким козацтвом, а не із загонами націоналістів С.Бандери греко-католицького віросповідання, які не мають ніякого відношення до цього Свята.

Ніяким чином назва «Українська Повстанська Армія» не кореспондується, як дуже хочеться українським націоналістам ура-патріотам, з ним. Вони цю назву присвоїли, при чомубезпідставно. По-справжньому, ще 20 червня 1940 року за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького Т.Бульба-Боровець мав сформувати та очолити УПА «Поліська Січ». На кінець 1941 року в УПА «Поліська січ» було близько 10 000 вояків.

В липні 1943 р. Т.Бульба-Боровець перейменував очолювані ним загони в Українську Народно-Революційну Армію. А 18-19 серпня 1943 р. УНРА була роззброєна частинами бандерівської Української Повстанської Армії, яка привласнила цю символічну самоназву!

І хоча деякі сучасні історики дуже хочуть щоб УПА С.Бандери-Р.Шухевича була створена саме 14 жовтня 1942 року, цей день для багатьох справжніх патріотів з ними вона не буде пов’язана НІКОЛИ.

Це Свято чесних та православних борців за Україну, козаків під командуванням Великого Гетьмана Богдана Хмельницького, які не воювали під знаменами іншими держав, як наприклад гітлерівсько-нациської Німеччини – ІІІ Рейху, як «воїни С.Бандери-Р.Шухевича – «героїв України».

Свято захисника України – це свято любові та вдячності до тих хто проливав та проливає зараз свою кров за Україну, родину та її майбутнє як незалежної держави, а не васала-колонії інших магнатів!
Сьогоднішні воїни Збройних Сил України, Національної гвардії, добровольчих батальйонів - спадкоємці тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть, - дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Визвольних змагань 1917-1920 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх - від давнини до сьогодення - і вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.