Бюджет в нікуди…

Презентовано бюджет 2017 року Кабінетом Міністрів в Верховній Раді.

Початково потужна, створена для реформ і економічного зростання, система державних фінансів України, перетворилась на пасивний додаток до політично неврегульованої та економічно слабкої системи державного управління. Бюджетний механізм практично втратив свою функцію інструменту економічного розвитку.

Позитивним зрушенням стало те, що вперше за багато років, проект бюджету було подано в термін, який передбачений Бюджетним кодексом. Це створює умови для широкого обговорення та, як наслідок, можливого якісного опрацювання цього документу. За останні роки спостерігається сильний економічний провал країни і в цьому провалі велика частка не є структурною втратою, а втратою, яка була викликана певними нематеріальними чинниками. Проте, здебільшого бюджет 2017 року, повторює проект бюджетів інших років за своїми пріоритетами.

Щодо особливостей дохідної частини бюджету, то вони посилюють негативний ефект фіскального навантаження на економічний розвиток при середньоєвропейському рівні. Податкове навантаження вимушено зосереджено на непрямих податках (таких, як ПДВ), що не сприяє цільовому спрямуванню наявних пільг та робить їх предметом політико-економічної конкуренції.

Парадокс: висока частка соціальних видатків в структурі бюджету не забезпечує належний соціальний захист і належну якість життя населення. Тобто,  недореформованість та непродуманість  складових соціальної сфери призводить до марнування значної частки ресурсів бюджету. Наявна модель соціальної політики є гальмівною для економічного зростання та несприятливою для розвитку людського капіталу України. Фактично черговий бюджет «унітазу» - (з’їли і …).

Структура бюджетних видатків свідчить про орієнтацію переважно на виконання поточних завдань та задоволення невідкладних потреб соціально-економічного розвитку на противагу стратегічним завданням розвитку та цілям структурної перебудови економіки. Як і раніше, державний бюджет України піддається на популістичну практику роздавання у передвиборчі періоди спеціальних доплат, але популістична практика роздавання певних соціальним верствам населення для формування власного політичного іміджу, тобто за рахунок коштів державного бюджету, провладна верхівка намагається покращити свій політичний рейтинг і своїх політичних сил, які їх делегували у владу.Таким чином знову ж таки, такі дії говорять про те, що гроші не використовують для довгих дистанцій, а виключно на коротких : «А раптом завтра вибори?».  

Очевидною є проблема неефективного управління державним інвестиційним процесом. Інвестиційна політика держави характеризується в Україні відсутністю визначеності у пріоритетах інвестування, неспроможністю ефективно складати й адмініструвати інвестиційні проекти, постійним недофінансуванням останніх.

Якщо говорити про державний борг, то дефіцит державного бюджету склав 5,0% ВВП у 2014 році та 2,3 ВВП (45,2 млрд грн.) у 2015 р. «Прихований» дефіцит державного бюджету у 2015 році склав ще 3,8% ВВП. У світовій  практиці безпечним рівнем бюджетного дефіциту вважається його обсяг не більше 3% ВВП. При цьому, Україна рухається в Європейський Союз, одже має враховувати, що відповідно до Маастрихтського договору, який визначає 5 критеріїв для країн-претендентів на вступ до ЕС: дефіцит державного бюджету  не має перевищувати 3% ВВП і державний борг не має перевищувати більше 60% ВВП. Спрямування залучення коштів переважно на споживання та повернення попередніх боргів. Таким чином позикове фінансування формує «депресивну пастку» через «ефект витіснення», за якого зростання кредитування економіки не відбувається через більшу вигідність державних запозичень.

Виникає перманентна потреба у державних запозиченнях, дедалі більша частка яких спрямовується на повернення раніше отриманих позик. Масштабність державних запозичень на внутрішньому ринку робить їх відчутним чинником впливу на фінансову ситуацію в країні, створюючи ризик розвитку класичного «ефекту витіснення», а спрямування залучених коштів переважно на споживання та повернення попередніх боргів замість розвитку відтворює хронічну залежність від зовнішнього фінансування. Обтяжливість зовнішнього боргу стрімко зростає внаслідок девальвації гривні.

Отже черговий 2017 рік вкотре не обіцяє Україні та українцям економічного покращення. Знову ситуативне і короткочасне вирішення одних проблем за рахунок інших.