ДВІ СВІТОВІ БІДИ І ВРАЗЛИВИЙ ЗАХІД

Сьогодні у світі є дві основні біди – це войовничий ісламізм та путінська «гібридна» експансія

Сьогодні у світі є дві основні біди – це войовничий ісламізм та путінська «гібридна» експансія. До речі, експерти переконані, що до появи першої біди Кремль також свою руку приклав.

Під тиском цих негараздів Захід явно пасує. Сотні тисяч біженців із Сирії та Африки заполонили Європу не з почуттям вдячності, як хтось із ліберальних європейських політиків розраховував, а з почуттям агресивного завитку. Європа в розгубленості й просить Туреччину за політичні дивіденди для неї та фінансову підтримку спасти положення. Туреччина дає згоду, хоча у самої зріє непроста курдська проблема. Курди Сирії оголосили про федерацію. На порядку денному народження Курдистану, що стане черговою проблемою для правлячих еліт Ірану, Іраку, Туреччини й Сирії. А Кремль тут як тут. Він курдів підтримував завжди, ще в часи Радянського Союзу, але не тому, що курдська проблема йому боліла, а задля дестабілізації ситуації на Близькому та Середньому Сході. Напруга в цих районах давала Кремлю можливість тримати міцні позиції з продажу нафти й газу, а значить щедро наповнювати воєнний бюджет. Сьогодні Кремль також буде курдів не тільки підтримувати, а й підштовхувати до спасительної для нього дестабілізації ситуації в регіоні. Кремль був готовий до розвитку подій саме в такому бажаному для нього напрямку. Чому ж не готовий Захід? Чому США втрачають позиції світового лідерства? Вразливість й нестійкість Заходу дивує й бентежить.

Путін, не маючи достатніх ресурсів, дозволив собі «гібридну» агресію проти суверенної України. Захід, замість оперативних та адекватних відповідей набагато слабшому опоненту, почав проводити політику умиротворення, підперчивши її тільки санкціями. Захід дозволив собі проігнорувати високі й вагомі Будапештські гарантії Україні, як країні, що відмовилась добровільно від ядерної зброї. А це не що інше як тиха зрада не тільки України, але й самих себе. Весь світ побачив, що Захід може свого гарантованого слова й не дотримуватись.

По всьому видно, що Захід не має по відношенню до Путіна і войовничого ісламу відповідних стратегій. Путін і ІДІЛ нав’язують Заходу свою волю, а він невдало змушений оборонятися. З такою провальною зовнішньою політикою, без адекватного сильного стратегічного стрижня, Захід невдовзі може почати розвалюватись. А це буде означати хаос і нову, але вже гарячу, світову війну за переділ сфер впливу.

У післявоєнний період Захід вдало стримував агресивні наміри Росії за допомогою продуманої контрпропаганди, що в підсумку й політично розвалило радянську імперію, паралельно із низькими цінами на нафту і газ. Західна наполеглива свобода слова таки достукалась до сердець мільйонів радянських громадян, які більше не хотіли животіти, а мати можливість жити достойно. Чому Захід сьогодні ігнорує інформаційно-психологічний чинник у боротьбі з путінською експансією? Адже Путін, спершу, діє інформаційно. Де Західна інформаційно-психологічна протидія?!

Захід продемонстрував усьому світу свою недоречну вразливість. Такого від нього не чекали. Лібералізм ослабив імунну систему Західного організму свободи й демократії. Західний імунодефіцит вже видно неозброєним оком. Кремль також не блищить здоров’ям, але наглості й авантюризму йому не позичати. В найкращій фізичній формі виступає войовничий ісламізм і з цим треба рахуватись. Перед Заходом стоять два історичних виклики: як збоку Кремля так і від войовничого ісламу. На ці виклики треба сміло й консолідовано відповідати, а не ховати голову в пісок. Без українського ресурсу, без української стійкості Захід не зможе з цими викликами справитись й ризикує втратити все. Той хто на Заході цього не усвідомлює стає, по суті, самогубцем.