ЩО ЗРОБЛЕНО НА КОРДОНІ?

Уже майже другий рік Україна знаходиться у стані реальної, але не проголошеної війни з Росією. За цей час Верховна Рада прийняла 37 законів у сфері національної безпеки та оборони.

Уже майже другий рік Україна знаходиться у стані реальної, але не проголошеної війни з Росією. За цей час Верховна Рада прийняла 37 законів у сфері національної безпеки та оборони, що створили дієву законодавчу базу. Цьогорічний оборонний бюджет країни, порівняно з минулим, зріс на 15 мільярдів гривень. При чому, 30% оборонного бюджету вперше буде витрачено саме на озброєння. У 2016 році в рамках міжнародної співпраці та парламентських зв’язків 300 мільйонів доларів буде надано Україні в якості військової допомоги з боку американського уряду.

З першого погляду все, начебто, й непогано, але чомусь на облаштування кордону, який досі зіяє дірами, виділено майже стільки ж, як на «Мистецький арсенал» і реставрацію Маріїнського палацу – 137 млн. гривень.

Україні ж без укріпленого, з урахуванням вимоків часу й воєнної обстановки, кордону ніяк не обійтись. Наш кордон з Росією повинен стати реальним непрохідним Східним валом для агресора та можливих непрошених гостей з його боку, коли справи в Росії вийдуть за межі кремлівських планів. Цю істину повинні чітко усвідомлювати не тільки в Києві, а й у Брюсселі. Якщо ЄС пошкодує коштів на допомогу Україні в облаштуванні Східного валу то може прийти час, коли він тричі пошкодує за свою недалекоглядність.

Питання з облаштуванням українського кордону стоїть більш ніж актуально та життєво необхідно. Облаштовувати необхідно, за всіма оборонними вимогами, не тільки україно-російський кордон, а й кордон з ПМР та навіть Білоруссю, оскільки там зосереджено російські військові контингенти, здатні реалізувати операцію з вторгнення в Україну. Миролюбиві заяви й запевнення президента Лукашенка щодо непорушності білорусько-українського кордону можуть залишитися пустими заявами, адже, коли Путін вирішить ударити по Україні з території Білорусі, то у Президента Лукашенка він особливого дозволу не питатиме. У кращому випадку, керівництво Білорусі поставлять перед фактом.

Так, що Україні нічого не залишається як організовувати оборону свого кордону по дузі від Молдови до Білорусі. Також гостро стоїть питання щодо оборони морських кордонів України та острова Зміїний. У громадськості мало інформації, що тут робиться, щоб бути впевненим, що Україна готова зустріти «вогнем і мечем» агресора з моря. Програма відновлення українського військово-морського флоту слабка й занадто повільно реалізується. Де малі підводні човни, що здатні нанести ворогові смертельні удари? Де, в достатній кількості броньовані швидкохідні катери берегової охорони? Де берегові мобільні реактивні комплекси, здатні неочікувано зірвати плани з вторгнення агресора на суходіл? Як і чим не допустити морської блокади України, яку планує Кремль?

На ці питання українська громадськість поки що відповіді не має. Народ повинен знати, хоча б у загальних рисах, що робить уряд по захисту країни, щоб підтримати його і спільно боротись з ворогом. Ви вистоїмо, коли будемо мати надійний захисний вал на сухопутному та морському кордонах України. Цей вал буде нам слугувати не одне десятиліття, поки непередбачуваний для України Схід, як і вічно небезпечний Південь не втихомиряться, а у світі не побудують реальну й надійну колективну систему безпеки від будь-якого новоявленого неадекватного «фюрера» чи «шейха».