УКРАЇНСЬКІ ПАРАЛЕЛІ РОСІЙСЬКОЇ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ» 1918 РОКУ
Частина 2
Більшовикам не вдається захопити
керівництво Всеукраїнським з’їздом Рад у Києві: серед двох з половиною тисяч
делегатів з’їзду прихильників більшовиків Росії налічувалось заледве півтори
сотні. Тому вони виїхали до Харкова й провели власний нелегітимний
Всеукраїнський з’їзд Рад. А коли у
Харкові, у важкий для України час, збирались проукраїнські делегати?! Не було такого ні у
1918 році, ні в 2014. Ми й сьогодні за мера Харкова маємо одіозну людину
промосковської орієнтації, яка у критичний час Повстання Гідності виїжджала в
Москву за інструкціями і якби не принципова позиція місцевих українських
патріотів то мала б Україна в Харкові другий кривавий Донбас.
Як уже повелось від тоді, нелегітимні
делегати Всеукраїнського з’їзду Рад
об’єдналися з такими ж не легітимними делегатами з’їзду Рад робітничих і
селянських депутатів Донецького та Криворізького басейнів, що представляли
тільки третину рад свого регіону. Але, що для Росії легітимність?! Вона її
ніколи не визнавала й завжди ігнорувала у своїй підлій «гібридній війні». Фактично учасники
Всеукраїнського з’їзду Рад у Харкові
представляли самих себе, як це мало місце і в наш, не менш буремний, час.
Учасник тих подій більшовик Затонський згадував, що новоспечені з’їздом «народні
секретарі» у новоствореній нелегітимній українській республіці, називали себе
«урядом» і самі з того сміялися. Зараз на Донбасі їх онуки погані уже із себе
не глузують, а навпаки губи дують, тому що вони дуті «народні міністри», яких
Кремль міняє як рукавички у своїй брудній «гібридній війні» проти України.
І ще одна паралель. Більшовикам в
Україні ніколи б не утримати влади, якби не військова допомога із Росії. Тоді
Ленін послав в Україну загони червоної гвардії, тодішній спецназ, яким тепер
Путін заполонив окуповані ним райони Донбасу. Найважчі завдання тоді, як і
тепер, виконував російський спецназ із петроградських і московських
червоногвардійців.
Більше того, Ленін у 1918 році пішов
дальше ніж Путін сьогодні і наказав, заради вдалої політичної стратегії,
створити видимість «українізації» російських окупаційних загонів. Таке собі
липове і відоме нам «народне ополчення». Ленін вимагав, в черговій телеграмі в
Україну, від своїх підлеглих рішуче перелицювати російські окупаційні частини
на український лад, а їх керівникові Антонову-Овсієнку, називати себе тільки
Овсієнком. Тобто, тоді як і тепер, Москва хоче показати, що відбувалась не
окупація, а громадянська війна в Україні.
Путін не наважився на такий зухвалий
крок, адже настільки ненавидить українців, що навіть не може думки допустити
«дозволити» їм стати українцями у російських же інтересах. Тому він всюди, де
тільки можна «захищає» саме росіян. Росіяни України шуткують, що з російською
мовою сьогодні треба бути дуже обережним, а то непрохано прийдуть тебе
визволяти.
Український народ тоді швидко розібрався хто є
хто і масово не пішов за перефарбованими окупантами. Тільки після зміни на
невдачу політичної ситуації в Україні за часів Гетьманату, наприкінці 1918 року,
у Кремля з’явилась можливість розпочати нову збройну агресію проти України з
тими ж самими елементами, які ми сьогодні характеризуємо як «гібридну війну».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.