Для того щоб піти за власним бажанням із життя, ви маєте отримати на це право, щоб вас не вважали самогубцем. Але чи це є правильним? Чи потрібно офіційно затвердити евтаназію в Україні?
Евтаназія (з грецької мови «добра смерть») – будь-яка дія або бездіяльність, яка призводить до смерті. Метою евтаназії є усунення болю та страждань невиліковно хворих людей на їх прохання.
Евтаназія існує двох видів:
1) «активна» - це введення лікарських препаратів людині, яка помирає;
2) «пасивна» - це умисне зупинення медичними працівниками підтримуючої терапії хворого.
Кожна людина, яка живе в сьогоденні має безліч прав. Серед усіх особистих прав є право на життя. Стаття 27 Конституції України наголошує: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Тому в Україні евтаназія вважається вбивством та переслідується законом.
А щодо права на смерть? Законодавство України забороняє евтаназію. Про це йдеться в Основах законодавства Про охорону здоров’я Україні. Так в пункті 2 статті 52 забороняється пасивна смерть: «Медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань». Але дозволяється припиняти лікування невиліковним пацієнтам.
Крім того, в Кримінальному Кодексі України немає жодної статті, за якою б кваліфікувалося таке діяння. Добровільна згода людини на позбавлення власного життя може кваліфікуватися як доведення до самогубства (стаття 120) або умисне вбивство – протиправне заподіяння смерті іншій людині (стаття 115).
Аргументи «Проти»:
1) релігійний аспект. Життя дано людині богом. І лише він може забрати його. Саме віруючим людям буде важко погодитися на свідоме позбавлення власного життя;
2) легалізація «легкої смерті» стане засобом вчинення злочинів. Наприклад, родичі підкуплять лікарів, для того щоб останні вчинили вбивство проти волі пацієнта заради спадщини;
3) медичний аспект. Альтернативою евтаназії є сучасна паліативна медицина, яка розвивається на основі розуміння «легкої смерті» як сукупності дій, спрямованих на полегшення процесу вмирання, започатковане Ф. Беконом. Суть паліативної медицини полягає в тому, що хворі люди знаходяться в госпіталях, в яких лікарі відмовляються від екстраординарних методів лікування та здійснюється ними психологічна підготовка пацієнта та його родини до прийняття смерті як природного етапу завершення життя;
4) з боку юриспруденції. Законодавство України проти евтаназії, яке кваліфікується як вбивство і карається відповідно до Кримінального Кодексу;
5) інші країни, які не погодилися легалізувати «легку смерть», кваліфікують це як злочин, а саме – вбивство.
Аргументи «За»:
1) історичний випадок. У 1989 році лікар Джек Кеворкян, за славнозвісним ім’ям "Доктор Смерть", сконструював «машину самогубства» - систему подачі анальгетиків і токсичних препаратів у кров, для тих пацієнтів, які не здатні були покінчити з собою іншими способами. Перший пацієнт, який страждав хворобою Альцгеймера, наклав на себе руки за допомогою такої машини 4 червня 1990 року. З 1990-го року Кеворкян, за його власним визнанням, допоміг розлучитися з життям 130 пацієнтам. У цьому ж році Конгрес США прийняв закон, що дозволяв пацієнтам відмовлятися від процедур, необхідних для підтримання їхнього життя;
2) соціальний аспект. Початком активного формування ідеології на захист «легкої смерті» можна вважати публікацію Маніфесту евтаназії в журналі "The Humanist" (1974). Автори цього звернення закликали надати свободу невиліковно хворим людям;
3) статистика. Інститут Горшеніна, який провів опитування однієї тисячі респондентів з різних регіонів країни у жовтні 2011 року встановив, що за евтаназію виступають близько 62% опитаних. Для порівняння: у 2007 році опитування, проведене Центром соціологічних досліджень порталу «СуперДжоб» показало, що 51% українців вважають, що людина має право скористатися евтаназією;
4) гуманний аспект. Припинення життя, яке є нестерпним для людини з різних причин (невиліковна хвороба, біль, страждання) є людяним. Адже вона більше не буде страждати;
5) досвід інших країн. Голландія дозволяє евтаназію в будь-якій формі. Але в її Кримінальному Кодексі прописані спеціальні, привілейовані норми стосовно відповідальності за евтаназію, у яких передбачені більш м’які покарання, ніж за просте навмисне вбивство. Також «легку смерть» пасивну чи активну легалізували: Бельгія; Ізраїль; Швеція; Японія; Люксембург; Франція; Германія; у штатах Орегон та Вашингтон (США); у Швейцарії евтаназія заборонена, але лікар може допомогти безнадійно хворій людині піти з життя (лікар може дати хворому препарат, який той має ввести собі самостійно).
У 1987 році прийнято Декларацію про евтаназію на 39-й Всесвітній медичній асамблеї, що відбулася в Мадриді (Іспанія).
Таким чином, якщо Україна легалізує евтаназію, вона стане на один крок ближче до розвинутих країн. Головне, щоб цей процес був поступовим, зваженим, правовим та неупередженим. Законом має бути прописане за яких саме умов можлива «легка смерть». Все ж таки питання стосується життя людини – найціннішого, що в неї є.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.