«Різати не можна залишати!», кома ставиться за побажанням

Всі ми люди і всі ми хворіємо. І що робити, коли підступний вірус захоплює наш організм?! Звичайно ж, йти до лікаря, аби він героїчно вирвав нас із лап недуг.

А що, коли лікар не завжди стає твоїм рятівником? А що, як від лікування пацієнту стає гірше, ніж якби він не відвідував поліклініку взагалі? Скажу лише одне: я б на кожній лікарняній стіні повісила плакати «Лікарі дійсно шкодять вашу здоров’ю. Будьте уважними у виборі лікування, адже від цього залежить ваше життя». Знаєте, як на пачках з цигарками, купуєш і бачиш, що помреш і від чого?! Так і тут, йдеш до лікаря, - пам’ятай: не всі вони генії медицини і врятують тебе.

Тепер, ви спитаєте: чого я така зла на працівників охорони здоров’я? Відповідь проста. Кожного разу як я довіряю місцевим лікарям, то вони усі від радощів одразу ж забувають про клятву Гіппократу. Спочатку це відбилось пошрамованим обличчям від ускладненої вітрянки. Потім пішла черга часткової втрати зору після ГРЗ. І наче, куди вже гірше, проте останній (поки що) випадок перевершив усіх своїх попередників.

Все почалося із запалення лімфовузлів, що спричинило високу температуру. «Наче нічого страшного» - подумала я. Та прийшовши до кабінету сімейного лікаря, мене ошпарило крижаним вироком: «Треба різати, не можна все так залишати, інакше це спричинить безпліддя!» Погодьтесь, не кожна дівчина у 20 років зрадіє такому діагнозу, тому природньо, що я впала у відчай. Хто міг би подумати, що він мене врятує. Добряче все обміркувавши, я вирушила до знайомого хірурга, аби в мені копалися руки, яким я довіряю. І я ніяк не була готова почути: «Різати не можна, залишити! Операція не потрібна, досить лишень курсу антибіотиків»

Скільки нервових клітин загинуло даремно, скільки волосин посивіли без вороття… А якби я не звернулася до іншого спеціаліста? Що тоді? Прощавайте, лімфовузли, я за вами сумуватиму? І скільки таких як я проходять обстеження, які шкодять їхньому здоров’ю? Так, це не проблема нашої Феміди, що підглядає скільки поклали грошей на її ваги, і не прокляття значку «народного депутата», що штампує 450 перевертнів. Це звичайна, буденна проблема, що кричить нам на вухо: «Не кожен, хто носить білий халат та стетоскоп – рятує життя, не кожен, хто має диплом – справжній спеціаліст і не кожен, кому платять мізер, працюватиме на совість»