ЛЮСТРАЦІЯ В ПРОФСПІЛКАХ – ШЛЯХ ДО ЇХ ОНОВЛЕННЯ.

Лише через люстрацію в профспілках можна оздоровити профспілковий рух, зробити профспілки більш дієвими і сильними, аби в подальшому забезпечувати ефективний захист їх соціально-економічних прав.

Нещодавне рішення керівників профспілок ФПУ щодо колективного трудового спору з КМУ, є скоріше за все агонією цієї організації, аби втриматися заради збереження обличя при поганій грі, а не для здійснення кардинальних змін в суспільстві.

Оскільки, монополістом в профспілковому русі є пострадянська Федерація профспілок України, то мова і піде саме про цю організацію. Представники ФПУ протягом всього часу незалежної України входять в усі представницькі органи соціального діалогу країни, де обособлювали себе, як єдиним представником інтересів працівників. Все що відбувається саме зараз, які негаразди ми маємо на ниві соціальної політики, наскільки впала захищеність людини праці, чому ми дійшли до такого зубожіння, і є «заслуга» саме ФПУ. Вона мала б визнати це і покаятися перед суспільством, очиститися і провести повне перезавантаження, як своєї організації, так і профспілкового руху загалом. Але цього досі не відбулося. Ініціативи незалежних профспілок щодо необхідності радикальних змін, залишаються з їхнього боку без реагування. Керівний виборний орган ФПУ виявляється не здатним діяти в нових умовах.

Якщо подивитися на віковий ценз керівництва в профспілках ФПУ, то значна більшість з них це люди віком понад 60 років. І коли, не так давно, головою Федерації профспілок України було обрано пана Осового, якому наразі вже 67 років, стало зрозумілим, що ніяких кардинальних змін в системі ФПУ не відбудеться. Працівникам України вже не варто чекати від цієї організації позитивних зрушень, адже тут, скоріше за все, йде мова лише про те, аби утриматись, подібного віку профспілковим «лідерам», на своїх керівних посадах. Причому таке відбувається не лише в стінах ФПУ, це відбувається крізь, у всіх, так званих облпрофрадах в областях.

Але так відбувається лише тому, що активніть профспілкових лідерів на місцях, ініціативи активних профпілковців штучно стримуються та заорганізовуються бюрократичними статутами їх профспілок, які створені ще за радянських часів і мають за мету лише тримати в покорі своїх членів профпілок. Прописані в статутах, так звані, демократичні положення є лише деклараціями, що не надають можливостей для їх реалізації.

Але так не може далі відбуватися. Люди вже не можуть миритися з таким становищем в профспіковому русі, вони налаштовані зламати старі і побудувати нові відносини, які мають суттєво оновити профспілкове середовище.

І це можна зробити при активній позиції та участі простих членів профспілок, їх реальних активістів, дієвих первинних профспілкових організацій.

Задля цього, лише консолідація здорових профспілкових сил та проведення Всеукраїнського Конгресу Профспілок, може стати відправною точкою кардинального очищення профспілкового руху, його оновлення та дасть поштовх для проведення люстрації профспілкових чиновників, які і привели профспілковий рух до його банкротства та являються баластом на шляху подальшого відродження профспілок.