А.Далибожик: Як зменшити собівартість українського спирту і відродити галузь

Одним із гострих питань є цінова неконкурентність українського спирту на внутрішньому, а особливо на зовнішніх ринках.

Реформи у спиртовій галузі України назріли давно. Одним із гострих питань є цінова неконкурентність українського спирту на внутрішньому, а особливо на зовнішніх ринках. Основна причина – у великій енергетичній складовій в ціноутворенні. Адже у процесі виробництва ми спалюємо дорогий газ. Виникає логічне питання: що було зроблене, що б змінити орієнтири? Відповідь на поверхні: за п'ять років  керівники спиртової галузі не допускали й думки щодо інвестування в цьому напрямі.

Проілюструю думку прикладом із практики ДП «Марилівський спиртовий завод» – флагмана галузі. Ще у 2009 році розглянули і схвалили пропозицію щодо переведення його на тверде паливо. Ефективність проекту було обгрунтовано відповідними техніко-економічними розрахунками. Проект погодила технічна рада Концерну “Укрспирт”. Він мав і має досі унікальні для України характеристики щодо продуктивності твердопаливного котла (25 т пари/год). Для прикладу: середня продуктивність твердопаливних котлів по Україні - 10 т пари/год.

Шість років тому на основі вищенаведеного погодження провели тендер на виконання робіт з реалізації проекту, переможцем якого оголосили ТОВ “Будтех” із Харкова.

Основне паливо для котла – тріска, хоча можуть використовуватися різні види біомаси (пелети, тирса, соняшникове лушпиння тощо), а також торф фрезерний. Для забезпечення роботи котельні у грудні 2010 року провели тендер на поставку тріски.

Важливим фактором, що спонукав до реконструкції котельні, став захист навколишнього середовища. Адже деревина – єдиний опалювальний матеріал, який забезпечує  екологічно чисте спалювання.

Термін окупності інвестпроекту визначили у півроку, а річна економія коштів на паливі мала скласти  17 136 тисяч гривень.

Для виготовлення тріски планували використати відходи лісозаготівної та лісопильної промисловості, а також лісоматеріал низької якості.

Забезпечення паливним матеріалом мало відбуватися виключно на основі національних ресурсів. Цей процес не залежав від іноземних партнерів, а формування ціни відбувалося б  регіональному рівні.

Виготовлення тріски створювало 120 нових робочих місць у промисловому та логістичному секторах.

Окрім того, спалювання біомаси дозволяло вирішити проблему утилізації відходів деревообробки та сільськогосподарського виробництва.

Загалом для завершення комплексу робіт з реконструкції котельні необхідні були кошти в сумі 6 475 тис.грн.

Не стану продовжувати далі опис проекту. У сухому залишку скажу, що його закрили. У зв'язку з приєднанням ДП “Марилівський спиртовий завод” до Укрспирту фінансування проекту припинили у січні 2011-го на стадії незавершеного будівництва. Газ з того часу зріс у рази. І згадане питання стало ще актуальнішим. Окупність добудови проекту складає лише 2 місяці ефективної роботи підприємства. І мова йде не стільки про Марилівський завод, як про комплексне вирішення проблеми української спиртової галузі. Та віз і далі там.