Володимир Шамрай: Рівень розвитку паліативної та хоспісної медицини

Володимир Шамрай: Рівень розвитку паліативної та хоспісної медицини – один з показників гуманних, цивілізованих взаємовідносин у суспільстві

Як не прикро це усвідомлювати, але ніщо не вічне. Не вічні й ми. Колись, можливо, медицина й наука пересилять хвороби, але зараз лікарі, на жаль, не в змозі вилікувати всіх. Єдине, чим можливо допомогти невиліковно хворим людям - поліпшити якість останніх днів їхнього життя й полегшити симптоми захворювання.

 За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від онкологічних захворювань щорічно у світі помирає близько чотирьох мільйонів осіб. Як і чим може допомогти невиліковним онкологічним хворим наше сучасне суспільство? 
На ці та інші питання, стосовно особливості надання хоспісної допомоги, відповів головний лікар Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру Володимир Шамрай.

Скажіть, будь ласка, яку категорію онкохворих вважають невиліковною? Що таке паліативне та симптоматичне лікування та в чому їх різниця?

- Будь-яке онкологічне захворювання традиційно поділяють на чотири стадії. Для кожної з них є свої прогнози та методи лікування. Згідно статистиці, перша стадія раку будь-якої локалізації виліковна в 90-95% випадків. Здебільшого, захворювання в четвертій стадії є невиліковними та підлягають паліативному лікуванню, яке спрямоване на полегшення стану хворого і призупинення прогресування онкологічного процесу. Якщо не можливо провести паліативне лікування, пацієнту надають симптоматичну допомогу. Даний метод дає змогу усунути негативний вплив на організм окремих симптомів, обумовлених онкопроцесом.

Чи має змогу Вінницький онкодиспансер забезпечувати невиліковних хворих хоспісною допомогою?

- В сучасному цивілізованому світі категорією онкохворих, що потребує симптоматичного лікування, опікуються в спеціалізованих хоспісних лікарнях і відділеннях. Саме там вони отримують повноцінну симптоматичну допомогу, необхідний догляд і закінчують свій життєвий шлях. У Вінницькому онкодиспансері не передбачено спеціалізованого хоспісного відділення, тому ми не маємо змоги залишати таких пацієнтів. Госпіталь розрахований лише на 370 ліжок, що призначені для проведення висококваліфікованого онкологічного лікування.

Яка ситуація з наданням хоспісної допомоги на Вінниччині?

- На превеликий жаль, на території Вінницької області хоспіси, на сьогоднішній день, відсутні. Сьогодні у місті розглядається питання про створення такого відділення на базі міської лікарні №3, тоді як в області це питання поки не обговорюється. І це при тому, що на обліку у Вінницькому обласному канцер-реєстрі стоїть 1021 людина, яка знаходиться в четвертій стадії онкологічного процесу . Пацієнти, які їдуть з нашого закладу, з діагностованим злоякісним новоутворенням четвертої стадії, змушені доживати свій вік у власних домівках або в центральних районних лікарнях.

Як надаються медична допомога невиліковно хворим у країнах Європи та як фінансуються хоспіси?

- Суть допомоги, що надається в хоспісі - це кваліфікований догляд, дбайливе ставлення та співчуття до невиліковно хворих. Персонал таких медичних закладів - справжні професіонали своєї справи. Так, у Великобританії медичних сестер готують в університетах чотири роки, а студенти відпрацьовують практичні навички на високотехнологічних тренажерах. Багато європейських хоспісів існують завдяки благочинним організаціям і пожертвам, також велику роль у фінансуванні відіграють волонтери. Державна підтримка таких закладів становить близько 30%. Зазвичай, це - забезпечення медикаментами та необхідне медичним устаткуванням. Чимала частина грошей, що залучають волонтери, йде на оплату праці медперсоналу, який може знаходитися поряд з хворими постійно.

Існує думка, що в сучасній, цивілізованій країні має бути високий рівень надання медичної допомоги, в тому числі паліативної та хоспісної. Що ви можете сказати з даного приводу про Україну?

- Звичайно, якість і рівень розвитку паліативної та хоспісної допомоги – це один з показників гуманних, цивілізованих взаємовідносин у суспільстві.  Адже паліативне лікування покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей у важких життєвих ситуаціях, пов’язаних із невиліковними хворобами. Щорічно в Україні понад 90 тис. невиліковних онкологічних хворих потребує хоспісної допомоги, і це в той час, коли на території України працює лише 12 хоспісів та 74 відділення паліативної допомоги, в яких розгорнуто близько 1 140 ліжок. В зв’язку з важкою ситуацією в країні, органи охорони здоров`я та соціальної опіки тільки розпочинають працювати у цьому напрямку.

Словосполучення «паліативна допомога» увійшло в наш лексикон не так давно. Це поняття разом із хоспісною допомогою поширені у цивілізованих країнах Європи та світу. Україна лише наближається до рівня розвиненого цивілізованого суспільства, в якому найвища цінність – людина і її життя. І те, як людина йде з цього життя, теж не менш важливий аспект.