Постать Миколи Міхновського в історії України

Серед плеяди діячів національного руху в Наддніпрянській Україні кінця 19-го початку 20-го століття необхідно відзначити постать Миколи Івановича Міхновського, якого по праву можна вважати ідеологом української державності.

Микола Міхновський - видатний український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, автор брошури «Самостійна Україна», співзасновник першої політичної партії на Наддніпрянщині— Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії, співорганізатор Української Демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників, ідеолог державної самостійності України. Так, все це написано про одну людину, людину гідну того, щоб її знали і пам’ятали. Та чи відоме це ім’я широкому загалові на рівні з Винниченком, Грушевським, навіть тим самим Петлюрою, про якого часто ширяться провокаційні, негативні та все ж хоча б якісь статті? Отож, нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття, Микола Міхновський народився у сім'ї сільського священика у селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині (тепер — Згурівський район Київської області) у 1873 році. Світогляд дітей Івана формувався під впливом батька, який виховував їх у “самостійницькому дусі”. Батько Міхновського беріг національні традиції, навіть богослужіння проводив українською мовою. Навчався в гімназії, згодом на юридичному факультеті Київського університету. Вже студентські роки, за свідченнями його друзів, Міхновський “хотів поглибити українську ідею, з літературної зробити її політичною й од наукових студій перейти до реальної політичної акції”. Не пропали даром батьківські настанови. Несподівано, на початку 1890-х рр., в українському русі з'явилася зовсім нова течія. Її започаткувала молода людина, студент, який відкрито кинув «божевільний» на той час заклик до державної самостійності української нації. Він сміливо почав проповідувати, що тільки шлях боротьби за здобуття державної самостійності є єдиним шляхом, на який мусить ступити український народ. Цією людиною був Микола Іванович Міхновський. Перша українська національна організація з виразно політичними цілями була заснована групою студентів Харківського і Київського університетів, які влітку 1891 року займалися статистичними переписами на Черкащині, неподалік могили Тараса Шевченка. Саме там четверо молодих людей склали присягу на вірність Україні, та заснували таємне політичне товариство, на честь поета назвавши його “Братством тарасівців”. Міхновський, хоч і не був серед засновників, невдовзі став ідеологом і провідником Братства. Саме він, студент-правник, займався розробкою ідеологічної платформи, відомої під назвою “Credo молодого українця’. “Братство тарасівців” проголосило своєю метою боротьбу за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ, вільну між вільними, без пана й без хама, без класової боротьби, федеративну всередині». Організація припинила існування 1893 року після того, як частину «тарасівців» було заарештовано, а іншу — вислано у села. Миколі Міхновському пощастило уникнути арешту. Він закінчив навчання і почав працювати в одній з адвокатських контор Києва. Водночас Міхновський не полишав громадської діяльності. Поліція вважала його «крайнім за переконаннями українофілом з грубими і вкрай несимпатичними методами і формами і напрямом безумовно антиурядовим». У січні 1900 року, Микола Міхновський у Харкові взяв участь у створенні Революційної Української Партії (РУП) — першої української політичної самостійницької організації у Наддніпрянській Україні. Її лідери запропонували Міхновському узагальнити свої ідеї в окремій брошурі. Вона з'явилася того самого року під назвою “Самостійна Україна” і була видана у Львові, накладом у тисячу примірників. Микола Міхновський все своє велике, але коротке життя поклав на вівтар Батьківщини. Саме він пише у 1904 році “10 заповідей”. “Десять заповідей УНП” — один з найгостріших документів самостійницького руху, створених Міхновським. 1. Одна, єдина, неподільна, від Карпатів аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей. 2. Усі люди – твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас. 3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів. 4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів. 5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників – і добре буде цілому твоєму народові й тобі. 6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів. 7. Не зробися ренегатом-відступником. 8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України. 9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи. 10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.