Фільм про холодноярців – “Вони боролись до загину”

Холодноярська республіка

Під час Визвольних змагань на Київщині (нині Черкащина) 4 роки існувала і боролася за незалежність України Холодноярська республіка. Авторитет її отаманів визнавали три сотні сіл, хуторів та містечок. Саме про феномен Холодного Яру, давні традиції, про автора роману "Холодний Яр" Юрія Горліс-Горського (Городянина - Лісовського), про зв'язок у часі з УПА, про боротьбу за незалежність України після завершення II Світової війни можна детальніше дізнатися з фільму "Вони боролись до загину". Цей потужний двосерійний документальний фільм втілив ідею відомого громадського і політичного діяча, волинянина Ярослава Федорчука. Фільм висвітлив події, які на початку ХХ століття відбувалися на Черкащині, та підкреслив, що визвольна діяльність УПА у Західній Україні стала лише логічним продовженням того, що починалося в Холодному Яру на Чигиринщині. То що ж це за місце таке Холодний Яр? Холодний Яр – одне з тих святих для кожного свідомого українця місць, де треба побувати хоча б один раз. А саме, це урочище в Чигиринському районі Черкащини, яке за кількістю унікальних археологічних, історичних та наукових об’єктів (їх тут понад 150) займає перше місце в Україні. Тут зберігся старовинний Мотрин монастир, де колись вінчався Хмельницький, росте 1100-літній дуб, під яким спочивали Максим Залізняк, Андрій Журба, Северин Наливайко, Богдан Хмельнийцький, Тарас Шевченко. Особисто на мене фільм справив неабияке враження. Дивитись було місцями складно у моральному плані, інколи занадто захоплююче та інтригуюче, а іноді навіть трохи незрозуміло і доводилось передивлятися декілька разів. Більш того , стрічку "Вони боролись до загину" можна цілком впевнено назвати справжнім скарбом для любителів історії. Особисто для себе з фільму я винесла багато цікавих, раніше невідомих мені фактів. Наприклад те, що вплив Холодного Яру не обмежувався лише Черкащиною. Владу Холодноярської республіки визнавали й прибережні села (вгору по Дніпру до Черкас: Рацеве, Тіньки, Боровиця, Топилівка, Сагунівка, Худяки, Бужин, Леськи та інші), чигиринські села, що розкинулися на берегах Тясмина (Погорільці, Чорнявка, Трушівці, Худоліївка та інші). Підтримували тісні зв'язки з Холодним Яром й вереміївські отамани Панас Келеберда та Іван Савченко-Нагірний, села Єлисаветградського повіту, значна частина Олександрійського і Звенигородського повітів, мліївський ватажок Трохим Голий-Бабенко, отамани з Криворіжжя Єлісей Лютий-Черевик та багато інших. Холодноярська Республіка проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили холодноярських отаманів в засідку. Проте, навіть у полоні, в стінах Київської в'язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою, всі вони загинули смертю героїв. Клочай К. І.