Останнім часом часто піднімається тема наслідків запровадження медичної реформи на Вінниччині.
Останнім часом часто піднімається тема наслідків запровадження медичної реформи на Вінниччині. МОЗ це називає реорганізацією, але, замість лікарні на 30 ліжок, в реальності ми отримали амбулаторію, в яку посадили сімейного лікаря — колишнього терапевта або вузького спеціаліста, в якого не вистачає ні знань, ні досвіду.
Своїми спостереженнями про недоліки та результати медичної реформи на Вінниччині поділився головний лікар Вінницького онкологічного диспансеру Володимир Шамрай.
Володимире Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, про основні зміни в медичних закладах Вінниччини після впровадження реформи.
- На сьогоднішній день в областях, де була впроваджена медична реформа, в більшості випадків ліквідовані фельдшерсько-акушерські пункти та дільничні лікарні. Тепер самим нижчим рівнем надання медичної допомоги стали центри первинної медико-санітарної допомоги, де локалізовані сімейні лікарі. Другий рівень займають центральні районні лікарні, в яких знаходяться профільні фахівці, в тому числі і онколог. Третій рівень - це міські лікарні, вузькоспеціалізовані диспансери та обласні лікарні. Четвертий рівень, відповідно, науково дослідні інститути та профільні інститути, наприклад, як Національний інститут раку, Національний інститут ендокринології та Інститут патології акушерства і гінекології.
Хто найбільше відчув вплив реформи?
- Вимушені констатувати, що медреформа, на мій погляд, віддалила віддалила медичну допомогу від населення, насамперед, проживаючого в сільській місцевості. Якщо раніше людина могла прийти в фельдшерсько-акушерський пункт або в дільничну лікарню, яка знаходилася безпосередньо в місці проживання, де їй надавалась медична допомога в мінімальному об’ємі, то сьогодні, після ліквідації фельдшерсько-акушерських пунктів та дільничних лікарень, пацієнт вимушений звертатись до первинної ланки медичних закладів ЦПМСД. Як правило, цей візит повторюється кілька разів, тому що рівень підготовки і матеріально-технічної бази ЦПМСД залишає бажати кращого. І тільки після направлення сімейного лікаря людина може звертатись в ЦРЛ.
Чи достатньо сімейним лікарям фаховості?
- Сімейні лікарі є ключовими елементами медичної реформи, країні їх необхідно близько 25–30 тисяч, а на сьогодні їх є близько 8 тисяч. На жаль, кваліфікація набута на кількамісячних курсах, бажає бути кращою. Вважаю, що не завжди з вузького спеціаліста, наприклад, невропатолога, терапевта, травматолога за 3-4 місяці можливо підготувати сімейного лікаря, який фактично повинен мати знання про всі нозології та хвороби. Якщо медична допомога на рівні ЦПМСД неякісна - сімейний лікар буде пропускати патологію, і в результаті гостра стадія хвороби перейде в хронічне захворювання, а в разі онкопатології - призведе до запущеної стадії раку.
На якому рівні медичного обслуговування проводиться диспансеризація населення?
- Всі регламентуючі накази нашого профільного міністерства говорять про те, що диспансеризація має проводитися на первинному рівні, тобто сімейними лікарями, а вже на другому рівні - в ЦРЛ - повинна надаватися кваліфікована медична допомога вузькими спеціалістами. Але як може проводитися диспансеризація фахівцями, не підготовленими до цього? А у випадку онкології лікарі ЦПМСД не зможуть на гідному рівні її провести, тому що фаховості для цього вистачить тільки онкологам. Зараз, коли ми проводимо виїзди в райони і апелюємо сімейним лікарям: чому ви не проводите диспансеризацію в необхідному обсязі і рівні? - вони показують нам в сторону вузьких фахівців і відповідають, що не вміють цього робити, тоді як лікарі в ЦРЛ кажуть, що теж не їхня робота.
Яка матеріально-технічна база присутня в закладах ЦПМСД?
- Все обладнання, яке було на рівні ЦРЛ до того, як від них відділилися ЦПМСД, залишили у районних лікарнях. Тому діагностична допомога, якою зобов’язані займатися центри первинної медико-санітарної допомоги, не може проводиться на належному рівні через відсутність необхідного технічного забезпечення.
Володимире Анатолійовичу, чого саме, на вашу думку, не вистачає для ефективного функціонування районних лікарень та центрів первинної медико-санітарної допомоги?
- По-перше, на запровадження інституту сімейних лікарів було відведено дуже короткий термін. Таких фахівців мають серйозно і всебічно готувати в медуніверситетах та інтернатурі. Також вони повинні набути практичного досвіду. Готувати кадри "екстерном", як це відбувається нині, - тільки дискредитувати ідею медреформи. По-друге, якщо у Європі, чий досвід намагаються копіювати, від так званого села до провідної клініки можна комфортно доїхати хорошими дорогами - то в такій аграрній області, як Вінниччина, це справа нелегка. Сполучення між селами швидше нагадує дистанцію з перешкодами, тому про оперативність надання екстреної допомоги годі й говорити.
Всім відомо, що вінницький онкодиспансер працює за принципом «відкритих дверей». Чи вплине відновлення медичної реформи на формат роботи закладу?
- На сьогоднішній день будь-який пацієнт, минаючи дві попередні ланки медичної допомоги, може звернутися безпосередньо до нас за обстеженням та лікуванням. Зараз ми маємо можливість працювати в такому режимі. Але якщо продовжувати проведення реформи в колишньому ключі, то нам буде заборонено приймати хворих без попереднього огляду їх сімейним лікарем, а на останніх будуть накладатися жорсткі штрафні санкції. Також у випадку впровадження інституту страхової медицини хворі вже не зможуть звертатись до вінницького онкодиспансеру, минаючи ЦПМСД та ЦРЛ. В перспективі це негативно позначиться на пацієнтах, адже час у випадках онкопатології відігріє дуже значущу роль. Є такі онкопатології, час розвитку яких (від першої до четвертої стадії) іноді становить кілька місяців. Наприклад, рак яєчників, меланома шкіри та рак молочної залози. Дуже шкода, що люди, які планували цю реформу, забувають про такі ключові і важливі моменти.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.