Власник сторінки
Проповідник, правозахисник, видавець, письменник, журналіст.
У центрі Чернівців висить меморіальна дошка, присвячена пам’яті класика української літератури Юрія Федьковича. Саме він у позаминулому столітті заснував газету «Буковина».
Якби раптом «буковинський соловій» повернувся до нас, мабуть, йому було б так само соромно за сучасних хазяїв цієї газети, як і мені соромно за цих колег, що опублікували брехню і тепер всілякими неправдами прагнуть уникнути відповідальності за свої слова.
«Я не дивуюся, що ми нічого в світі не умієм... але дивуюся, що ми нічого вчитися не хочем» – написав колись Федькович. І справді, нинішньому керівництву газети «Буковина» є чому повчитися у своїх більш доброчесних товаришів по перу – наприклад, із газети «Час» – аби тільки було бажання вчитися... На жаль, не видно такого бажання.
30 липня 2014 року чернівецька газета «Час» домоглася скасування винесеного проти неї рішення Першотравневого районного суду Чернівців щодо зобов’язання спростувати недостовірну інформацію, опубліковану про Рустама Агаларова.
Два роки тому міліція підозрювала підприємця Агаларова у причетності до смерті спортсмена Олександра Савки в нічній бійці на дворі ресторану «Графська садиба». Однак суд визнав ці підозри необгрунтованими, а справу повернув на додаткове розслідування.
Родичі Савки, не задоволені таким розвитком подій, досі називають Агаларова «вбивцею». Звісно, це лежить на їх совісті. Інша справа, якщо такі обвинувачення, не підтверджені в суді, з’являються на газетних шпальтах. Називати когось вбивцею, поки вина не доведена – це наклеп. А жертва наклепу може вимагати сатисфакції в суді.
Виникає питання, хто винний у наклепі? Якщо преса чесно цитує і позицію родичів Савки, і позицію Агаларова, і рішення суду – тоді це добросовісна журналістика. Судове переслідування їй не загрожує. Якщо ж цитується тільки позиція родичів Савки, та ще й журналіст від себе додає расистські ремарки – це вже не журналістика. Це поливання брудом.
Газета «Час» опублікувала обвинувачення родичів Савки, але потім, програвши в суді, опублікувала виступ Рустама Агаларова на свій захист. Тому представник Агаларова повідомив на засіданні апеляційного суду, що у його довірителя нема претензій до газети «Час». І для цієї газети судова тяганина скінчилася.
Інша справа із газетою «Буковина» та В’ячеславом Мигалюком, автором статті «Убивць з Азербайджану випустили на волю». Вже з назви видно, що автор вважає себе вправі і вироки виносити, і розпалювати ворожнечу до певної національності. Газета «Буковина» програла суди щодо цієї статті в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції. Тим не менше ані автор статті, ані головний редактор Анатолій Ісак виконувати рішення суду не збираються, спростування не друкують і не дають слова на своїх шпальтах Рустаму Агаларову.
Вперто займаючи незаконну позицію, газета «Буковина» наразилася на новий судовий позов. Цього разу про відшкодування моральних збитків. Суд присудив стягнути з наклепників на користь Агаларова 20 тисяч гривень. Як тут не згадати безсмертні рядки Юрія Федьковича: «Бо неправда сама себе самов себе губить»!
Наклепники, здається, вже відчули, що в апеляційному суді знову спіймають облизня. Інакше навіщо їм ухилятися від явки на засідання за повістками? У одного «душевне хвилювання», інший десь лікується, от тільки ніяких медичних довідок суду не надає... Апеляційний суд відклав слухання на 13 серпня, але надалі навряд чи терпітиме такі дитячі витівки. І хитрунам все ж доведеться відповідати за свої слова.
Добре, що Юрій Федькович вже не може бачити, як бездарні нащадки осоромлюють на всю Україну добре ім’я заснованої ним газети «Буковина».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.