"Затабачена" фізкультура

«Очі не бачать – серце не болить», кажуть у народі. Поверхневе вирішення питань, які насправді потребують глибинного вивчення, у нас, на превеликий жаль, уже стає звичкою. Лякає те, що від поспішно ухвалених  рішень можуть постраждати діти.

«Давай п’ятирічку = здавай норматив»
Культ першості, що плекався радянською філософією фактично звів нанівець поняття індивідуальності. Віддзеркалення цього ми знаходимо у тому ж предметі «фізвиху». У ХХІ столітті філософія сприйняття особистості в Україні, яка прагне до європейської спільноти, не може залишатися такою ж, як у суспільстві, заляканому тоталітарним режимом. Дитина – настільки тендітне створіння, що будь-яка помилка щодо неї є неприпустимою. Дитячий організм потребує виключно індивідуального підходу, і фізичне навантаження не може бути однаковим для всіх. Тому, очевидно, дійсно слід відійти від застарілої практики нормативів.

У травні минулого року столична прокуратура з'ясувала, що за період навчання у школі стан здоров'я дітей погіршується. Зокрема, якщо при вступі до школи проблеми зі здоров'ям мають 10-20% учнів, то вже наприкінці початкової школи їх кількість збільшується до 50-60%. Обов’язкові медичні огляди, хоча і проводяться, але не системно, їх зазвичай проходять учні 5, 9 та 11 класів. Враховуючи те, що діти у віці 6-17 років 70% часу проводять у школі, контроль за станом їхнього здоров’я має бути одним із завдань навчального закладу. Школа повинна володіти оперативною інформацією щодо стану здоров’я та самопочуття дитини.

Що зробити:
- забезпечити на державному рівні обов’язкову диспансеризацію школярів, яка діє у Києві з 2009 року, та посилити контроль за виконанням рекомендацій лікарів.
- навести лад із забезпеченням навчальних закладів лікарськими кадрами та вирішити питання їх підпорядкування.
Що отримаємо: актуальну персоніфіковану інформацію про стан здоров’я дитини. Своєчасне встановлення діагнозів, профілактику захворюваності та можливість корекції фізичного навантаження, відповідно до стану здоров’я дитини. 

«Філософія предмету = мода на здоров’я»
Ми звикли ставитися до фізкультури як до неважливого, малозначущого предмету. Згадаймо, хто із нас не вигадував нісенітниці, аби прогуляти цей урок? Минуло вже більше двадцяти років, а наші діти досі йдуть на фізкультуру без запалу. Чому? Можливо, тому, що зміст самого предмету є спотворений і його наповнення не відповідає назві - «фізичне виховання», де акцент слід робити саме на терміні «виховання».

Отже, навіть якщо оцінювання з «фізвиху» буде скасоване, без докорінної зміни філософії викладання, жодного позитивного результату і динаміки покращення фізичного стану дітей ми не отримаємо. Потрібно змінювати змістовне навантаження предмету, а не скасовувати оцінки.

У шкільному предметі «фізичне виховання» повинні переважати ігрові форми занять. Дітям та підліткам повинно бути цікаво на уроці фізкультури, вони повинні із задоволення йти на цей предмет, а не намагатися уникнути занять в будь-який спосіб. Тому, основним завданням предмету фізичного виховання повинно стати, власне, виховання культури вести здоровий спосіб життя. Безумовно, без підтримки сім`ї самостійно школа з цією задачею не впорається.

Що зробити:
- поширити на рівні України, запроваджену з 2007 року у Києві практику, введення у навчальних закладах додаткової ставки вчителя ігрових форм спортивно-оздоровчих занять;
- повністю реалізувати програму «Ранкова гімнастика» для школярів, що почала діяти у Києві з 2010 року;
- щонайменше раз на півроку у навчальних закладах проводити родинні спортивно-оздоровчі заходи;
- заборонити виробникам алкоголю та тютюну залучати до реклами та промо-акцій своєї продукції спортсменів, зірок естради та інших авторитетних для молоді особистостей.
Що отримаємо: Моду на здоров’я. «Бути здоровим – модно!» Цей принцип потрібно культивувати у школі, сім`ї та суспільстві.

Замість висновку:
1. Скасувати оцінки з фізичного виховання – не вихід, потрібно запровадити моду на здоров’я.
2. Виховання дбайливого ставлення до свого організму потребує серйозного науково-обґрунтованого підходу.
3. Актуальний стан здоров’я дітей має знаходитися під пильним контролем держави.