Одна історія.Є така вулиця у славному місті Києві – Бакинська. У 2008 році збудували на ній новий будинок. Справа хороша і гідна. До нового будинку і опалення треба провести і гаряче водопостачання – все правильно, все вірно, кожен зрозуміє… і сусіди з будинків № 37-А, 37-Б, 37-В, 37-Г теж розуміли, а тому і терпимо ставилися до «тимчасових» незручностей… Але, як то кажуть: немає нічого більш постійного, ніж тимчасовість…
Роботи з устаткування закінчили, а дорога так і залишилась розритою …
Уже третій рік щодня майже 2,5 тис. людей долають цією дорогою свій шлях до станції метро «Дорогожичі» і назад. Погодні умови часто-густо змушують їх потопати у багнюці по щиколотку. Про те, що літнім людям складно пересуватися такими перелазами годі й говорити, та й з дитячим візочком не пройти.
Стукали у всі двері.За ці роки справа фактично пройшла всі інстанції – був і збір підписів мешканців, і звернення депутатів району до голови Шевченківської адміністрації, і запит депутата Київради до першого заступника голови КМДА, і навіть рішення суду…
Зокрема, 22 жовтня 2010 року Господарський суд м. Києва зобов’язав Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» «виконати роботи по влаштуванню асфальтного покриття та відновлення благоустрою на прибудинкових територіях садиб будинків № 37-А, 37-Б, 37-В, 37-Г по вул.Бакинській та будинків № 41, 43 по вул. О.Теліги».
Мешканці вул.Бакінської старанно намагаються повернути своєму подвір’ю належний вигляд, намагалися навіть власними силами засипати ями…. Звичайно, на початках вони сподівалися, що «той, хто насмітив сумлінно прибере за собою», але «Київенерго» і оком не веде…
Система відповідальності.Завтра Президент України звітуватиме перед народом. Звичайно, відповісти на всі запитання, які громадяни мали змогу йому поставити, фізично не буде можливості.
А писали, мабуть, багато, писали про різне – хтось дякував, хтось звинувачував, хтось критикував конструктивно, хтось лише лаявся, а хтось писав про наболіле в надії, що саме він буде почутий…
Переконана, що серед сотень тисяч запитань, були і просто прохання допомогти чи втрутитися в ситуацію. Повноваження Президента визначаються Конституцією України. Звичайно, в його силі вирішити багато питань… але наскільки великим має бути це коло? Як глибоко має зануритися Президент у вивчення кожної конкретної ситуації, яка турбує того чи іншого громадянина? Чи має Президент нести персональну відповідальність за не прибраний під’їзд, зламаний ліфт чи розриту дорогу? Чи може він вирішити такі питання? – однозначно, так. Але чи повинен?...
Невже, впорядкування українського суспільства настільки нікчемне, що змусити нести відповідальність часом може тільки «принцип батога»? …