Єдине доцільне свято

Цього року День прав людини має особливе значення

Протягом останніх тижнів мене не покидає почуття розчарування через погіршення ситуації з правами людини в Україні. Верховна Рада України зупинилася за крок до прийняття закону про прокуратуру, що було необхідним для продовження ефективної реформи кримінальної юстиції, відкладена на невизначений час дискусія щодо Державного бюро розслідувань, яке могло б ефективно розслідувати катування та інші види жорстокого поводження з боку працівників міліції, і, відповідно, сприяти викоріненню цих ганебних звичок. Зміни до анти - дискримінаційного закону навіть не були на порядку денному.

Але найгіршим однозначно стали події на Майдані, - грубе та зухвале порушення права на свободу мирних зібрань та непропорційне надмірне застосування сили працівниками Беркуту.

Багато хто намагався зрозуміти ранком 30 листопада, в якій державі ми прокинулись, і що нас чекає в найближчому майбутньому. Трохи мали б заспокоїти заяви політиків, що засудили насильство правоохоронців. Але заміть об’єктивного розслідування, покарання тих, хто віддавав злочинні накази та виконував їх, що було б доказом цінування та поваги до прав та свобод людей, та, можливо, гарантією від подальших зловживань правоохоронців, на наступний день вся країна стала свідком нової хвилі насильства.

Під час сутичок на вулиці Банковій постраждали сотні людей, включно з журналістами.  Дев’ятеро жорстоко побитих перед Адміністрацією Президента, які залишися останніми після зачистки, були затримані. На відміну від Беркутівців, які били студентів на Майдані, їм дуже швидко висунули обвинувачення, і вже 3 грудня суд вирішив застосувати щодо них суворий запобіжний захід - утримання під вартою. Суд не прийняв до уваги незадовільний стан їх здоров’я та інші аргументи адвокатів. Їх позбавили свободи на 60 днів, без можливості отримати адекватне лікування за те, що вони, ймовірно, лише опинились не в тому місці та не в той час. Наразі їм загрожує до 8 років позбавлення волі за «організацію масових безладів».

Сьогодні, в Міжнародний день прав людини, апеляційний суд не виправдав наші надії на справедливість і, через суто формальні причини, переніс розгляд скарги одного з  дев’ятьох «в’язнів банкової» . Валерій Гарагуц буде обмежений в праві на свободу ще до п’ятниці. Як мінімум до п’ятниці.

Вищезгадане розчарування найгостріше я відчувала саме після цього 5 хвилинного засідання. Проте я завжди кажу, що ми не маємо права розчаровуватися. Тим більше є дещо важливе, що дає мені неабияку надію - зміни, які сталися за останні три тижні.

Протягом останніх днів ми, правозахисники, дуже часто чули: «допоможіть!». Але ще набагато частіше ми чули: «чим я можу вам допомогти, що я можу зробити?!». Чули це від простих пересічних людей. Одним з гасел Євромайдану є «Права людини понад усе».  1 грудня люди сотні тисяч вийшли, що висловити свій протест саме проти порушень з боку міліції, та продемонструвати, що права та свободи є справжньою цінністю. Українці почали мобілізуватися для захисту своїх прав, для захисту прав інших, для того, щоб відстоювати справедливість.

Будь ласка, не зупиняйтесь!

З нашого досвіду зараз влада буде робити усе, щоб уповільнити розслідування розгону Майдану, щоб покарати «в’язнів Банкової», а не міліціонерів, які їх жорстоко били, щоб, можливо, знову застосувати непропорційну силу до тих, хто лише хоче реалізувати своє невід’ємне та фундаментальне право на свободу мирних зібрань. І чим менше уваги буде до тих, хто постраждав вже, тим менше шансів на справедливість.

Вимагайте її, вимагайте ефективного розслідування та покарання винних правоохоронців. І не зупиняйтесь, допоки це не буде зроблено.

Цікаво, що відстоюють зараз права людини навіть ті, хто був далекий від правозахисної діяльності. Як зізналась мені моя подруга для неї ключовим стало те, що вона побачила постраждалих та почула їх історії. Але таких історій є багато і трапляються вони не лише в нашій державі.

В травні 2012 року Володимир Акименков, Артем Савьолов і Михайло Косенко  були затримані під час акції протесту на Болотній площі в Москві. Усіх трьох звинувачено в участі у “масових заворушеннях”. Вони рішуче відкидають звинувачення, а також заперечують, що діяли з жорстокістю чи порушували громадський порядок, усі троє мають величезні проблеми зі здоров’ям. Відеозапис тих подій підтверджує їх твердження. Знайома історія? Дуже нагадує історію дев’яти чоловіків з Банкової.

 В червні 2013 року у Стамбулі Хакан Яман, повертаючись додому з роботи, випадково проходив повз протест, що відбувалась в парку Ґезі. В нього вистрілили із водомету, потім підійшли поліцейські, які вдарили його каністрою сльозогінного газу в живіт та кілька разів по голові. Один із них вставив в його око твердий предмет і виколов його. Після цього вони протягли Хакана і кинули у вогонь. Хакан Яман дивом вижив; він втратив одне око і 80% зору на інше око. У нього був перелом черепа, переломи інших кісток та опіки другого ступеня. Він подав скаргу та вимагає порушення кримінальної справи. Нагадує студентів з Майдану?

 Ми в Amnesty International віримо і знаємо, що і їм теж можна допомогти надсилаючи звернення до уряду і, таким чином, створюючи громадянський тиск, а також висловлюючи солідарність та підтримку жертвам та їх сім’ям.  Зробити це можна онлайн і потребуватиме аж 5 хвилин: http://marathon.amnesty.org.ua/. За що ми будемо дуже вдячні!

І підсумовуючи, в цей непростий та тривожний час я все ж таки вітаю вас з Днем прав людини! А бажаю, щоб права людини були для вас понад усе, і не лише протягом революції.