КООРДИНАЦІЙНА РАДА З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ при Київській міській організації Товариства Меморіал ім. В. Стуса
Аналіз проекту Концепції мовної освіти в Україні,поданого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для громадського обговорення
Ініціативна група Координаційної ради з питань захисту української мови, розглянувши проект Концепції мовної освіти в Україні від 27 грудня 2010 року, поданого на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – проект Концепції), дійшла до таких висновків:1.У вступній частині проекту Концепції цілком слушно окреслено вплив глобалізації на гуманізацію освіти. Ґрунтовно доведено актуальність концепції. Водночас, не сформульовано чітко мету Концепції (її підмінено поняттям «мета вивчення мов», що викликає додаткові запитання). 2.У поданому проекті Концепції не наведено визначення термінів, якими послуговуються автори тексту: державна мова, рідна мова, іноземна мова, мова меншин тощо. Цей чинник зумовить в подальшому проблеми щодо належного вживання понять і гострі суперечки довкола одного й того ж терміна. Звертаємо увагу й на некоректність використання не встановленої на законодавчому рівні категорії «мовні меншини», що не вживається ані в європейських правових актах, ані в національному законодавстві України – на відміну від традиційного терміну «національні меншини».3.Не відповідає Конституції пропоноване Концепцією визначення російської мови як «мови міжнаціонального спілкування, однієї з поширених міжнародних мов». Не є зрозумілою доцільність наголошення на цьому в проекті Концепції мовної освіти, що повинна орієнтуватись насамперед на потреби української держави та суспільства. До того ж це твердження є дискусійним, тому його впровадження не є компетенцією цієї Концепції.4.Сумнівною є юридична техніка абзаців 8 і 9 проекту Концепції стосовно характеристики ролі української та російської мов в Україні. Структура (послідовний виклад) та стилістична специфіка кожного з абзаців сприяють принципово відмінному і навіть протилежному сприйняттю обох зазначених мов, що порушує вимогу однозначності у сприйнятті рівнозначних понять і категорій. Окрім того, з позицій рівності захисту звертає на себе увагу сумнівне виокремлення у тексті Концепції російської з-поміж інших мов національних меншин.5.Проект Концепції (зокрема, її завдання) базується на методиках викладання іноземних мов, що є виправданим для написання програми для вивчення, проте не відповідає змісту й стилістиці офіційного документа. Варто доопрацювати завдання, зорієнтувавши їх на визнання та вирішення глобальних мовних проблем України. Одним з пріоритетних завдань пропонуємо поставити таке: «Подолання «суржику» як спадку колоніального минулого України». У тексті Концепції повинно бути проголошено необхідність подолання наслідків багатосотлітнього колоніального становища України та постійного і систематичного лінгвоциду української мови з боку авторитарних режимів, що контролювали українську територію. Повинно також бути закріплено принцип «позитивної дискримінації» на користь української мови для усунення негативних наслідків лінгвоциду.6.Не є виправданим відображення в тексті проекту Концепції тези про багатонаціональність («Україна є полікультурною і багатонаціональною державою») України – як суб’єктивного оціночного судження, що нині не відповідає історично утвердженому вітчизняному критерію багатонаціональності і, до того ж, суперечить сучасним етнодемографічним реаліям України, зокрема останнім соціологічним дослідженням національного складу населення держави.7.Не викликає заперечень теза про те, що «вільний вибір мови навчання є важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні». Водночас виникають питання щодо процесуального порядку реалізації такого вибору. Дане твердження Концепції має бути доповнено юридично значущим та коректним приписом щодо загальнодозвільного порядку застосування української мови у сфері освіти в Україні – та водночас спеціально дозвільного порядку вибору мови освіти представниками національних меншин України (відповідно до їхніх чітко заявлених вимог й активних дій із захисту своїх мовно-освітніх потреб та інтересів). Пропонуємо відобразити в Концепції зазначений механізм вибору мови, доповнивши таким твердженням: «У школі і класах з українською мовою навчання всі предмети (крім іноземної мови) повинні викладатися українською мовою. Для шкіл національних меншин має зберігатися пропорційне співвідношення вивчення рідної мови й української (половина годин навчання рідною мовою, половина – українською), причому кількість годин державної мови має зростати поступово».8.В поданому тексті відсутні прогнозовані результати впровадження в життя проекту Концепції, тому не зрозумілою лишається її справжня мета. Вважаємо, що більше навантаження в питаннях вивчення мов національних меншин, які проживають в Україні, має покладатися на майбутніх посадовців публічної адміністрації, які навчаються у вишах за державним замовленням від певного регіону. Освітяни мають робити акцент на тому, що такі особи під час отримання освіти повинні поглиблено вивчати не лише державну мову для досконалого володіння нею, але й мови національних меншин, які є в цьому регіоні. Враховуючи, що чисельність публічних службовців значно скорочується, це не матиме наслідком значні фінансові затрати, оскільки за Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, на яку посилається Міністерство в проекті Концепції, Україна взяла на себе зобов’язання із захисту мов національних меншин, які проживають в Україні. Інші громадяни мають досконало володіти українською мовою, а також, за бажанням і за додаткову оплату, будь-якою мовою іншої національної меншини.На загал, Концепція є нагальною, водночас вона містить багато суперечливих питань, не конкретизує завдання, які ставить перед собою профільне міністерство в досягненні власних цілей, також не сформульованих. Також поданий проект Концепції, на жаль, не визначає, у який саме спосіб всім національним меншинам буде надано можливість рівною мірою та належним чином оволодіти українською мовою як державною та мовою міжнаціонального спілкування. Важливим питанням є й те, хто саме з освітян, науковців та представників громадськості був залучений до створення Концепції? Громадськість має знати, який досвід та освіту має ця людина, наскільки вона є компетентна в питаннях мовної політики і засад формування національно орієнтованої освіти в Україні й до кого громадськість може звертатись стосовно зазначених в проекті Концепції питань.
Експерти Координаційної ради з питань захисту української мови, Семененко Л. Л., голова Координаційної ради з питань захисту української мови, канд. філол. наук, ст. викладач кафедри юридичного документознавства НАВС.Ющук І. П., заслужений діяч науки й техніки України, проф., канд. філол. наук, завідувач кафедри Київського міжнародного університету.Курінний О. В., ст. викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук НаУКМА, експерт Центру політико-правових реформ.