Можна зробити боляче один раз, але на користь… Нам роблять це багато разів і безглуздо

Те, що відбувається довкола пенсійної реформи, назвати реформою можна з величезною натяжкою.

Направді ж, це стратегічний курс уряду на співпрацю з міжнародним валютним фондом, який виставляє дві категоричні умови: баланс Нафтогазу України і баланс Пенсійного Фонду. Тому в межах такого збалансування іде пошук – за рахунок кого і чого можна знайти в державі такі гроші.

Пенсійна реформа для українців в такому глобальному стратегічному плані мала б враховувати декілька речей: перше – скільки людина відпрацювала, друге – скільки зробила внесків до Пенсійного Фонду. І тільки на підставі цього  можна було б говорити про справедливість пенсійного забезпечення. На жаль, останнім часом я бачу своєрідну синусоїду – як в свій час була «урівняловка» - немає значення, чи просиділа людина на лавочці та насіння лузала, чи шахтар працював під землею,  чи працювали люди на шкідливих виробництвах, де висока зарплатня, а відповідно – більші відрахування до Пенсійного Фонду. Згодом геть трохи спробували це розрізнити, але люфт залишився невеликим.

І на сьогоднішній день головне завдання для уряду має полягати в тому, щоб зрозуміти і усвідомити гостру необхідність у  комплексній програмі. Дехто з моїх колег каже, що пенсії мають бути достойні. Безумовно. Але для цього має бути відповідне наповнення Пенсійного Фонду. Але перш ніж сідати за пенсійну реформу, уряд мав би, як мінімум, модернізувати виробництво, збільшити прибутковість праці, збільшити заробітну плату. Від цього, власне, і збільшилися б доходи до Пенсійного фонду. А згідно з розміром соціальних внесків і розміром стажу роботи можна було б говорити про достойні пенсії. На превеликий жаль, такого комплексного підходу немає, і  виходить як «тришкин кафтан».

Знаєте, часом буває таке, що коту хвоста відрубують. А коли слухаю, що говорить Сергій Тигіпко, в мене складається таке враження, що він намагається цього хвоста по кускам відрубати. Замість того, щоб зробити боляче один раз, він збирається зробити боляче багато разів. Адже те, що робиться, не відповідає на превеликий жаль, критеріям ані справедливого суспільства, ані достойного життя, а відповідає просто меті збалансувати Пенсійний Фонд, що не є ключовим питанням для будь-якого уряду і будь-якого парламенту. Хоча, безумовно, Пенсійний фонд потрібно збалансовувати, бо без збалансування Пенсійного Фонду ми не зможемо рухатися далі, і будемо продовжувати з бюджету дотувати ПФ, замість того, щоб використовувати ці гроші на інші соціальні програми. Яким же чином ми можемо збалансувати Пенсійний фонд?

Не дай Бог, ще одна хвиля світової економічної кризи, по Україні це вдарить набагато більше, ніж по іншим  країнам. Адже наш вітчизняний економічний уклад такий, що ми не змінюємо структуру нашого виробництва, ми не переходимо до високотехнологічного виробництва, ми продовжуємо добувати руду, а потім з неї варити сляби, продавати їх до інших країн, а потім звідти отримувати легіровану сталь,  машини, готове обладнання. Насправді, уряд мав би працювати над поліпшенням економіки і її структури.

Я дивуюся, коли мої колеги з Верховної ради, які входять до парламентської більшості, критикують цю реформу. Так прийняття її у ваших же руках?!? Якщо ви не проголосуєте за збільшення пенсійного віку (а опозиція однозначно за це голосувати не буде), то такого й не станеться.

Чи потрібно збільшувати пенсійний вік і чому? На сьогоднішній день дуже великий ринок вільної праці. За минулий рік кількість безробітних в Україні ще збільшилась. Ми збільшуємо пенсійний вік, людина не має права виходу, а куди людині йти на роботу? В цьому питанні я хотів би звернутися і до пана Тігіпка, і до інших ідеологів цієї реформи: а спробуйте, коли вам буде 45-50 років влаштуватися кудись на роботу? Я вам даю гарантії, що лише один зі ста працедавців візьме вас у такому віці на роботу. Тобто, людина працювати не зможе, бо немає робочих місць, але пенсію вона не буде отримувати, бо не досягнула пенсійного віку.

Утім, усі фахівці сьогодні єдині в своїй думці про те, що проблема з Пенсійним фондом в Україні лежить виключно в економічній площині.

І не хочеться нині розповідати про те, який уряд був хороший, а який поганий. Проблема в тому, що в жодному з них не було кваліфікованих фахівців, які б змогли запровадити справжні економічні реформи. На жаль, на сьогодні, уряд просто ділить фінансові потоки, але не визначає візії України і її економічного майбутнього. Сьогодні багато говорять про аграрну державу, про село, але ніхто не дає відповіді на запитання: а що таке село? Чи збережеться воно? Бо, якщо ми ще трохи таким чином попрацюємо, то села залишаться тільки навколо мегаполісів, а далі буде пустка, бо не буде роботи. Ми кажемо, що Україна має стати житницею? А що ми для цього робимо?

В моєму селі за радянських часів у колгоспі працювало 500 чоловік. На сьогоднішній день при тій же фермі, при тому ж свинарнику, при обробці тих же земель, але за умов модернізації виробництва, 25 чоловік буде достатньо. І тоді оці 25 чоловік зможуть отримувати європейську зарплату. Але якщо будуть  працювати 500, вони ніколи не зможуть отримати європейської зарплати, а будуть працювати на «мінімалку». Я хочу наголосити, що без модернізації економіки говорити про європейські пенсії безперспективно. І тут збільшення пенсійного віку нічого не вирішує.

Кажуть, що потрібно виводити економіку з тіні. Згоден. Але тільки пасивними заходами з тіні не можна вивести заробітні плати. Тут, як казав один мій колега, потрібно і цукерку давати людям. Потрібно зробити так, щоб сама людина була зацікавлена отримувати всю зарплату «вбілу» і контролювати свого працедавця, щоб він виплачував гроші прозоро. Погоджуюся, що у нас сьогодні дуже високе навантаження на соціальні фонди заробітної плати – майже 40%. В Польщі ж – 42% навантаження лише  на Пенсійний фонд. Але 21%, які платить працедавець, ідуть в солідарну систему, а 21%, які платить сам працюючий, ідуть в накопичувальну систему. І там дуже сильний контроль за працедавцем з боку працюючих. Я знаю в Україні такі підприємства,  в яких заробітна плата трохи нижча, ніж в аналогічній галузі, але жінки до таких підприємств стоять у черзі, аби влаштуватися на роботу, бо там заробітну плату платять «вбілу». Але наряду з тим, я знаю підприємство, яке майже 1000 своїх працюючих зробило приватними підприємцями, і фактично жодної копійки до Пенсійного фонду не платить.

Звичайно, змусити всіх працедавців платити прозоро зарплати – це дуже болісний крок. Але люди мають зрозуміти – платиш до Пенсійного фонду – отримуєш пенсію, не платиш – отримуєш мінімум той, який не дасть померти з голоду.

Сама система нарахування пенсій має бути прозорою і зрозумілою: тобто, скільки ти заплатив, стільки ти і маєш отримати пенсії. В цьому сенсі держава має вести просвітницьку роботу.  І профспілки, і союзи ветеранів, і інші організації мають над роз’ясненням цих питань працювати.

Інше питання: ми маємо переглянути ті соціальні зобов’язання, які взяла на себе держава, але не в змозі виконати. Адже для виконання виплат за всіма соціальними законами сьогодні державі потрібно 900 мільярдів гривень!!! Тобто, якщо ВВП складе в цьому році 1 трильйон 200 мільярдів, то майже весь його потрібно буде пустити на ці цілі. Зрозуміло, що таке неможливо. І нам необхідно переглянути ці закони. Адже правильно було б платити не категоріям людей, а в першу чергу, соціально незахищеним верствам населення.

Мені часто ставлять запитання: чи можна зменшити оті величезні пенсії, які отримують деякі категорії людей? Були неодноразові спроби щодо вирішення цього питання, але звернулися до Конституційного суду, а суд роз'яснив, що звуження прав людей  ст.22 Конституції  України не передбачає. Через це, переконаний, що в новому законі необхідно прописати обмеження пенсій, які стоять понад здоровим глуздом.

Але хочу зауважити, що ніхто не збирається прибрати пільги для соціально незахищених верств населення. Питання полягає в іншому: не може людина, яка отримує, наприклад, 15 тисяч гривень пенсії, мати ще пільги.

Резюмуючи, хотів би наголосити, що ж потрібно зробити для підняття рівня пенсій. Перше – підняття економіки, друге – вивід з тіні заробітних плат, третє – розширення робочих місць, четверте – справедливе нарахування пенсій, п'яте – це введення накопичувальної системи, коли застрахована особа буде змушувати працедавця сплачувати внески до Пенсійного фонду в повному об'ємі.