На порядку денному - майбутнє України

Розпочався круглий стіл, в якому беруть участь Янукович і представники парламентської опозиції.

Передумови для його проведення були окреслені Майданом цілком вірно - це покарання винних у жорстокому побитті мирних людей в ніч з 29 на 30 листопада та 1 грудня і відставка уряду. Власне, а про що може йтися при виконанні передумов зі сторони Януковича?

Очевидно, що Майдан 2004-го року абсолютно відрізняється від Майдану-2013.

Якщо дев’ять років тому в Україні все-таки відбулась буржуазна революція, то нині ми спостерігаємо революцію креативного класу. На вулицю вийшла і заявила про себе майбутня еліта, яка вже проросла. Це дуже важливо, це суттєва відмінність між цими протестними подіями.

Чому ці люди вийшли на Майдан? Всі дні, коли я там був, особливо багато говорив з людьми про лідерів парламентської опозиції. Говорили про те, що українців дістала нинішня влада та побудована нею напівкримінальна система, що функціонує в інтересах лише однієї «Сім’ї». Це ключова проблема сьогоднішнього життя українців.

Людей це не влаштовує, вони не хочуть так жити. Вони абсолютно незахищені, незалежно від соціального статусу, від матеріальних статків. Люди просто «голі» перед створеною репресивною машиною: перед прокуратурою, перед судами, перед міліцією. Фактично будь-кого можуть «розчавити», жоден громадянин не може розраховувати на конституційний захист, який повинна забезпечити влада в Україні.

Думаю, що Янукович не піде сам у відставку, а реально легітимних шляхів, крім силового варіанту (до якого не схиляється Майдан!) не існує. Тому на порядок денний під час переговорного процесу потрібно виносити головне питання - перезавантаження всієї владної вертикалі. Українець має відчувати, що сплачує податки і утримує владу, яка стоїть на захисті його інтересів. Тому:

1. Безумовно, відставка уряду.

2. Анулювання рішення Конституційного Суду про перетворення парламентсько-президентської республіки на президентсько-парламентську та повернення до попередньої моделі. Конституційний Суд може визнавати свої рішення помилковими.

3. Створення уряду національної згоди або технічного уряду, який очолить не представник нинішньої влади, можливо, і не представник парламентської опозиції. Це має бути рівновіддалена фігура. Тому цей уряд і називатиметься технічним.

4. На цьому зупинятися мало, треба говорити про відставку Генерального прокурора і переформатування ГПУ. Говорити про перезавантаження судів. Всіх без винятку. Про переатестацію суддів з обов’язковим проходженням через поліграф, тобто детектор брехні, а також повторним контролем кожні півроку. Потрібне докорінне перезавантаження міліції зі зміною підходів до формування силових структур: скорочення штатів і збільшення розміру заробітної плати при якісному відборі кадрів, розподіл на місцеву та кримінальну міліцію.

5. Безумовно, після цього підготовка до президентських виборів. Думаю, вони мали б відбутися разом із достроковими парламентськими виборами.

6. Прийняття Верховною Радою закону про зобов’язання президента підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.

Хотів би наголосити, що такий порядок денний і захищеність людей могли б вирішити проблеми Євромайдану і стати поштовхом для прогресивного майбутнього України.