«Київрадівські» ЗМІ провалили тест … на «нульову дискримінацію»

Щороку 1 грудня є днем, коли увесь світ виявляє свою солідарність та об’єднує зусилля заради подолання поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

Влада, громадські організації, навіть представники бізнес-структур і просто громадяни намагаються знайти нові шляхи протидії хворобі та шляхи полегшення життя тих, кого торкнулася проблема ВІЛ/СНІД.

«Нуль нових ВІЛ-інфекцій. Нуль дискримінації. Нуль смертей внаслідок СНІДу» - такою стала цьогорічна тема Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом.

Для мене особисто «лакмусовим папірцем» на, власне, «нульову дискримінацію» та толерантність нашого суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД стала позиція більшості представників ЗМІ, які «працюють» у Київраді.

Цього року День червоної стрічки співпав із пленарним засіданням Київради. Тож після традиційного брифінгу Секретаря Київради Г. Гереги, у фойє сесійної зали відбулася прес-конференція «ВІЛ/СНІД – сучасний стан - виклик майбутньому».

Про що йшлося? А про те, що, Богу дякувати, в останні роки вдається стримати темпи розвитку епідемії і, якщо не втратимо здобутків у цій площині, то нашу державу омине песимістичний прогноз Світового банку, за яким до 2014 року Україна може втратити до 2% робочої сили і до 6% ВВП саме через поширення ВІЛ/СНІД. Йшлося про те, що відсоток інфікованих серед молоді 15-25 років зменшується. Про те, що при правильному медичному і соціальному супроводі можна попередити передачу ВІЛ від матері до дитини і знизити цей показник до 0-1%. Про те, як змінити систему фінансування, щоб основні кошти спрямовувалися на профілактичні заходи, а не лише на технічне утримання центрів допомоги та лікування. Йшлося про хворих дітей, які надали своїх іграшкових ведмедиків для експозиції, яка у четвер також проходила у Київраді….

А в цей час: більшість представників «четвертої влади»(бо частина, все таки виявилася більш свідомою) нишпорили у пошуках чергової «сенсації». Живий коридор із телекамер вартував на окремих представників депутатського корпусу, які очевидно потребують значно більшої уваги суспільства, аніж маленькі українці, котрі не з власної провини щодня виборюють право на ЖИТТЯ… Цікаво, скільки репортерів підійшли до стендів і прочитали бодай одну історію такої дитини?

Ось такі вони, представники «толерантного» українського суспільства… які, між іншим, формують громадську думку… І з цими «людьми» нам будувати правове, соціально справедливе суспільство... розвивати економіку…

«Гроші, кров, любов» - на основі саме цих категорій формується наш медіа-простір… хабарі, суди, розлучення… значно цікавіші для заголовків і телесюжетів наших ЗМІ…

Разом із тим, я хочу подякувати усім представникам ЗМІ, членам неурядових організацій, депутатам Київради та просто громадянам, чиє серце в цей та й в інші дні не залишається байдужим!