"Фольклорно-традиційний аспект свята в багатьох випадках переважає"

Єпископ УПЦ КП Євстратій про україньску традицію святкування Різдва

–" Не знайдеться, мабуть, сьогодні в Україні такої людини, яка б не любила Новорічні свята. Різдво серед них – чи не найулюбленіше. Проте, відзначаючи це свято, далеко не всі ми замислюємося над його духовним змістом і значенням для історії людства. Ми більше обізнані, як приготувати і накрити святковий стіл, які саме дванадцять страв повинні бути на ньому, як подавати до столу, як вдягатися.  Урешті-решт, склалося так, що фольклорно-традиційний аспект свята в багатьох випадках переважає над його духовним значенням.

 – Різдво Христове не тільки і не стільки свято народне, що пов’язане з давніми звичаями, колядками, кутею, але в першу чергу – свято народження Спасителя – Господа нашого Ісуса Христа, Який є Предвічним Сином Предвічного Отця. Але по плоті народжується в часі від Святого Духа і Діви Марії. Народжується для того, щоб спасти весь світ. І колядки ми виконуємо не просто, щоб гарними співами прикрасити це свято, – саме в них відображається народне розуміння змісту великого свята. Бо традиційні українські колядки в різний спосіб розповідають про одне: «Бог Предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд Свій весь». Також співається: «Радуйся, земле, Син Божий народився».

 – Чому земля має радіти?

 – Це не просто красивий вислів, – Син Божий прийшов спасти не тільки людей, але й увесь світ. Ми це бачимо як з опису Євангелія, так і з церковних та народних піснеспівів, присвячених цьому дню, бо, коли Христос народився у Вифлеємі Іудейському, все створене принесло Йому дари: небо – зірку, ангели – спів прославлення, земля – вертеп, щоб Діва Марія мала місце, де народити Спасителя. Пастухи прийшли вклонитися; східні мудреці, носії людської мудрості, також знайшли Його, щоб засвідчити свою покору, і принесли дари: золото, ладан і смирну. Як Богові, як Царю, як Людині, Яка має померти за гріхи людства.

 – Зазвичай Різдво асоціюється в народі з днем народження Ісуса Христа. Проте серед учених існують розбіжності щодо точної дати цієї події. Наприклад, Західна Церква святкує 25 грудня. Коли ж таки слід відзначати Різдво Христове?

 – Слід пам’ятати, що ми святкуємо не дату, а саму подію народження Ісуса Христа. Не день Його народження, як багато хто вважає, коли ми радіємо дню появи на світ тієї чи іншої людини, закарбовуємо в пам’яті день, час, коли це сталося. Тут найголовніше не дата, а саме подія народження Спасителя, яка для нас центральна в людській історії. Бо як від створення світу, від тих шести днів, в які Господь сотворив Небо і Землю, почався світ, так само від народження Ісуса Христа розпочинається спасіння людства. Не очікуване, як це було в Старому Завіті, коли люди просто чекали спасіння, а – дієве, коли справджуються древні пророцтва і Сам Господь говорить: «Наблизилося до вас Царство Небесне».

 Своїм ученикам Він сказав: «Багато пророків бажали б бачити дні Сина Людського, те, що ви бачите, але не помічаєте». Ось тому ми радіємо, що в нас є Спаситель і є до Кого звернутися. Є Той, Хто єднає земне з небесним – нас із Богом, Хто прощає гріхи й освячує нас.

 Тому про цей зміст свята ми повинні пам’ятати, бо це не зайвий привід, щоб зібратися за столом, не якесь одне зі звичайних свят, які ми традиційно відзначаємо, а – одне з найважливіших свят. Бо якби Ісус не прийшов у світ, ми б не мали надії на спасіння, на освячення, на єднання з Богом. Навіть нам, людям, які живуть у часи нової благодаті – благодаті Духа Святого і життя церковного, важко сьогодні собі навіть уявити, як можна жити без усього цього – без можливості сповідатися в храмі, причащатися Тіла і Крові Христових, молитися до Бога безпосередньо і бути впевненим, що Він нас чує. Відтак, Різдво Христове в першу чергу – свято, посвячене Богові, яке навертає нас до Нього.

 – Традиційно Різдво Христове зустрічають у родині. З чим пов’язаний цей звичай?

 – Справді, це одне зі свят, яке можна назвати родинним. Воно по-особливому поєднує людей близьких між собою, які знаходяться у кровній або духовній спорідненості. Така атмосфера дуже важлива за наших часів, бо часто, на жаль, родинні стосунки слабнуть, традиційна сім’я занепадає, батьки і діти живуть окремо – самі по собі, кожен власним життям. Немає того духу єдиного роду, єдиної родини, який був притаманний нашому народові протягом багатьох століть.

 Дуже важливо також пам’ятати, що це – свято, пов’язане з Господом нашим Ісусом Христом, а не просто урочистий день. На жаль, сьогодні подекуди в західному світі це вже витісняється. Навіть у нас подібне можемо помітити, коли замість повної назви «Різдво Христове» вживають тільки коротке «Різдво». На перший погляд, комусь може здатися, що немає особливого значення, але в даному разі кожне слово має силу. Дехто це робить свідомо, щоб не згадувати зайвий раз імені Господа нашого Ісуса Христа. Скажімо, в окремих західних країнах це свято звучить як «Свята ніч», і дуже багато молодих людей не знають, що вони насправді святкують. Не замислюються над тим, що це – день народження Самого Спасителя, свято приходу у світ Того, Хто визволяє кожну людину від гріхів і освячує її.

 І тому сьогодні в Україні треба відновлювати старі добрі традиції духовного святкування Різдва Христового. Не достатньо просто згадувати, що, скажімо, сьомого січня у нас Різдво Христове, а шостого – Святвечір. Потрібно прийти до храму, помолитися, подякувати Богові за Його благодіяння і попросити прощення за свої гріхи, згадати про своїх ближніх. Якщо не маємо можливості фізично бути разом з ними через далеку відстань, то хоча б подзвонити, привітати, поцікавитися тим, як вони живуть. А ще краще – великою родиною зібратися за спільним святковим столом у Святвечір, день Різдва.

 Забути про всі непорозуміння й суперечки. Пам’ятати що, коли Господь прийшов, щоб спасти всіх, то і ми повинні бути в ці дні добрішими, лагіднішими, стриманішими. Являти собою світло для світу, бути сіллю землі. Щоб саме наше життя, а не тільки слова, свідчило про те, що потрібно бути добрими і справедливими. Щоб ми своїм життям виконували закон, з одного боку дуже простий для розуміння, а з другого – складний для виконання: не робіть іншим того, чого не хочете, щоб робили вам. Сказано дуже просто, але, на жаль, ми часто нехтуємо цим.

 У святкові дні, від Різдва Христового й аж до Водохреща, у так звані Святки, нам слід замислитися над тим, що і життя наше повинно бути святим. Святість – це не недосяжний ідеал, а те, до чого покликана кожна людина.

 З єпископом Євстратієм

розмовляв Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, «Укрінформ»