Кемерон не повинен відвідувати Україну, поки Тимошенко залишатиметься за ґратами

"Гардіан": "Кожен лідер ЄС повинен прийняти власне рішення, але вони повинні карати президента, а не народ"

"Чи повинні європейські лідери відвідувати футбольні матчі в Україні в рамках Чемпіонату Євро-2012, який стартує наступного тижня?, ставить питання "Гардіан". - Або чи повинні вони бойкотувати їх на знак протесту проти політично-вмотивованого ув’язнення лідера опозиції Юлії Тимошенко, отруєння цієї країни корупцією у стилі мафії та жорстокого расизму серед її футбольних фанатів? Або вони повинні поїхати, але наполягати на зустрічі з Тимошенко чи виявити свій протест по-іншому? 

Все виглядало зовсім інакше п’ять років тому, коли спільне проведення чемпіонату довірили Польщі та Україні. Україну все ще ідентифікували з Помаранчевою революцією. Була надія, що Євро-2012 заохотить її наслідувати приклад Польщі щодо «щасливого повернення в Європу». Натомість, Україна весь час рухалась у неправильному напрямку.

Тимошенко – не ангел, але показовий суд над нею та ув’язнення у Харкові (одному з міст, які прийматимуть Євро-2012) стали прикладом чистого політичного вбивства. Український політичний аналітик Микола Рябчук каже, що президент Янукович займається «помстою у донецькому стилі», тобто в стилі політики, з якою він зростав у цьому суворому промисловому регіоні на Сході України. Те, як Янукович виправдовує це ув’язнення, говорячи, що вирок було винесено в рамках незалежної судової системи та верховенства права (що я сам чув на зустрічі на початку цього року) – це як слухати homo sovieticus, який, до того ж, не вміє брехати. У попередніх, більш приватних, розмовах він запевняв польських та інших європейських лідерів, що він змінить закон або знайде якісь інші рішення питання Тимошенко, але він знав, і ми знали, що він знає, і він знав, що ми знаємо, що він знає, що він відверто брехав. 

А може він брехав, як олігарх? Спірне питання, наскільки неспроможність Януковича виконати власні обіцянки, дані приватно, відображає його одночасно перелякану та вперту рішучість усунути політичного ворога, і наскільки вона є відображенням непримиренної ворожості до Тимошенко з боку олігарха Дмитра Фірташа, який, як кажуть, належить до основних спонсорів президента. Саме компанію Фірташа РосУкрЕнерго прибрали завдяки газовій угоді з Володимиром Путіним, за яку Тимошенко кинули за ґрати. Але, звичайно, він скаже, що він діяв виключно, як бізнесмен, та в найкращих інтересах України. 

Проте, навіть серйознішим за це брудне минуле і брудну помсту є брудний президент. Один з посадовців ЄС у приватній розмові зазначив, що ця країна справді є перехідною: вона переходить від олігархічної економіки до мафіозної. Згідно зі списком найбагатших людей, складеним «Форбс», старший син Януковича, Олександр, який нібито є стоматологом, коштує 99 мільйонів доларів. Навіть за американськими стандартами це робить його найдорожчим стоматологом у світі. Але, звичайно ж, він також – бізнесмен, і все це могло стати результатом чесної праці та неперевершеної кмітливості.

Гадана корупція – гадана! о, дорогі лондонські адвокати панів Фірташа та Януковича – простягається аж до грабіжницьких цін на готельні номери у деяких з міст, що прийматимуть Євро-2012, що змусило президента УЕФА Мішеля Платіні говорити про «бандитів та шахраїв». І, як яскраво продемонстрував останній репортаж у «БіБіСі Панорама», будь-який футбольний фанат з темнішою шкірою повинен бути насторожі через українських футбольних хуліганів. «Залишайтесь вдома, дивіться по телевізору,» - вигукнув колишній капітан англійців Сол Кемпбелл після того, як подивився шокуючи кадри расистської жорстокості на стадіоні ФК «Металіст» у Харкові.

Ви могли б подумати, що польські лідери, вихідці із Солідарності, пам’ятаючи про власний досвід у 1980-х, коли їх відтіснили на другий план західноєвропейські та, особливо, німецькі політики, які відвідували їхніх гнобителів, стали першими, хто підтримав заклик не їхати до України. Як ви помиляєтесь. Натомість, Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повернувся з неформального саміту ЄС минулого тижня, заявивши, що він переконав «майже всіх» своїх колег європейських лідерів відвідати матчі у Польщі та Україні. «Майже всіх» - це перебільшення. Хоча більшість лідерів ЄС не афішують свою позицію, президенти Європейської Комісії та Ради заявили, що вони не поїдуть. І французький Президент Франсуа Олланд, і німецький Президент Йоахім Гаук дали чітко зрозуміти, що вони навряд чи відвідають чемпіонат.

Тому здається, що німці поводяться, як поляки, а поляки поводяться, як німці. Продовжуйте конструктивну співпрацю; тиха дипломатія – краща за гучну; в протилежному випадку, країна повернеться в обійми Москви. Всі ці аргументи ми чули від німців у 1980-х, коли вони з байдужістю поставились до польських дисидентів.

Та все ж, у поляків сьогодні є кращі аргументи. Один із них властивий винятково для їхньої власної позиції: вони навряд чи можуть бойкотувати чемпіонат, який самі ж прийматимуть. Але звідси не випливає, що вони повинні закликати інших лідерів ЄС відвідати Україну.

Тут аргумент поляків полягає в тому, що необхідно знайти засоби, як символічні, так і практичні, які б чітко розрізняли Януковича та Україну. Деяк українці погоджуються. «Бойкотуйте Януковича, а не українців!» - пише відомий історик та коментатор Ярослав Грицак. Навіть сама Тимошенко заявила польському депутату, який її відвідував, що вона проти бойкоту, але тут залишається гадати, що ще вона могла сказати, щоб не погіршити власне становище, та не дати Януковичу можливість виставити її зрадницею в очах українського народу.

Проблема ось в чому: як саме можна провести різницю між бандитським президентом та шляхетною країною? Піти на матч, але не тиснути руку Януковичу або не сидіти разом з ним на трибуні? Дипломатичний протокол навряд чи це дозволить, а провладне українське телебачення матиме все необхідне для того, щоб показати вашу близькість до обожнюваного лідера. Поїхати, але дати прес-конференцію, на якій рішуче розкритикувати справу Тимошенко, стан прав людини та корупцію в Україні? Добре, але скільки з цього побачить на телебаченні пересічний українець? Або спробувати варіант, запропонований Міністром внутрішніх справ Німеччини Гансом-Петером Фрідріхом: поїхати, але за умови, що вам дозволять зустрітись з Тимошенко?   

Не існує універсального правила, щоб визначити, бойкотувати або ні ту чи іншу спортивну або культурну подію, будь-то Євро-2012, Москва або Олімпійські ігри в Пекіні, або навіть останній пісенний конкурс Євробачення у ще більш деспотичному та корумпованому Азербайджані. Через унікальну дилему Польщі не може бути єдиної позиції ЄС щодо цього. Тому кожному лідеру доведеться приймати власне рішення.

Девід Кемерон та Вільям Хейг можуть позбутись цієї прикрої моральної дилеми завдяки успіхам англійської збірної на чемпіонаті. Але якщо вона пройде до чвертьфіналу в Україні, а Тимошенко все ще буде за ґратами, я думаю, їм не варто їхати. Такий політичний спортивний туризм, в будь-якому випадку, має сумнівну цінність, нагадуючи своєрідний відпочинок і розваги з дипломатичним нальотом, а у них є багато важливіших справ вдома, наприклад, порятунок британської економіки. І чим вони взагалі ризикують? Можливо, президент Янукович, щоб помститись, бойкотуватиме Олімпійські ігри у Лондоні?  Якби ж так".