Вольтер казав, що треба доглядати наш сад. Але хто тепер читає Вольтера?
Прислав мені Мойсей Фішбейн сьогодні зранку переклади Миколи Лукаша з Федеріка Гарсія Лорки: «Шість поезій по-галіційськи». І це було так мило з його боку. Ні-ні, жодного натяку на «діалекти»! Просто – про Галіцію, не мою, не українську, а ту, яку любив Федеріко Гарсія Лорка. Ту, про котру він писав:
Над Галіцієв у небі
Вже світає зоря рання
Чиста Діва плине в море
Там же її дому брама…
Гарно, правда? Або оце, називається «Колисанка для Росалії Кастро»:
Уставай, моя, леліє,
Бо юж когут зорю піє!
Я подумала про те, що так тонко в українській Галіції, чи пак, Галичині, писав, може хіба Маркіян Шашкевич чи Богдан-Ігор Антонич… Але хто тепер читає Лорку чи Шашкевича? Антонича чи Калинця – й поготів. І власне в цьому полягає проблема. І власне тому про чистоту мови говорять у той спосіб, в який уміють, використовуючи доступну лексику. А був один український депутат, який на ту ж тему – про необхідність дбати про нормативну літературну українську мову - говорив так:
«Як парость виноградної лози
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде.»
Так про мову говорив народний депутат Максим Рильський.
O tempora! O mores!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.