Про критику та людську гідність

Цілком погоджуюся із дописувачами, які негативно оцінили перформанс під назвою “передвиборчий з’їзд” партії “Україно – вперед”

Цілком погоджуюся із дописувачами, які негативно оцінили перформанс під назвою “передвиборчий з’їзд” партії “Україно – вперед”, справедливо вказували на його штучність та сервільність щодо діючої влади .

Я особисто мало симпатизую політикові Наталя Королевська. Мені нецікавий цей затратний, гламурний та беззмістовний псевдополітичний проект. Але, даруйте, будь-якій критиці є своя межа. Можна і потрібно критикувати депутата Королевську. Але ні за яких умов не можна переходити межі звичайної людської пристойності. Адже ще місяць тому сотні тисяч і мільйони українців, які спостерігали за перебігом матчів ЄВРО-2012 і уболівали за нашу збірну, кричали “Шева – гол!! ”. Андрій -  великий футболіст і великий громадянин, який прославив Україну по світах. І його рішення балотуватись на цих виборах не привід витирати об нього ноги.

Ще і 40 днів не минуло від дня смерті дійсно Великого Богдана – Богдана Сильвестровича Ступки, який підняв рівень українського театру до рівня світового. Його син – талановитий актор, гідний продовжував справи свого батька та високих традицій національного театрального мистецтва. Так за що його обмазувати лайном з голови до ніг?

Нас, українців, життя мало чому вчить. І в цьому, як мені здається, корінь багатьох наших проблем. Згадаємо хоча би рік 1917. Грушевський та Винниченко поборювали одне одного. Петлюра не зносив їх обох. Всі троє єдиним фронтом виступали проти українських інтелектуалів, організованих в партію соціалістів-федералістів. Чим закінчилася та історія? Тим, що всі опинилися на смітнику історії.  Разом з тими, хто писав на них пасквілі в тодішніх “інтернетах” – на шпальтах російських та українських газет.