Багато українців минулої ночі спостерігали за виборами Президента США.
Я була серед них, і не лише через те, що вже багато років
щиро симпатизую Баракові Обамі, ще з його першої виборчої кампанії, на якій
мені пощастило побувати.
Цього року я бачила Обаму на його знаменитому
Молитовному сніданку. Він виглядав так само. Говорив цікаво і дотепно. Лише
волосся його дуже посивіло. Пізніше, під час уже цієї виборчої кампанії, Обама
сказав, що ця сивина – від турбот і зусиль, які він намагався докладати, щоб
виконати ті завдання, що стоять перед Америкою.
Але не ці слова особливо зворушили. Коли
голосування завершилося, Обама сказав: «У
наступні тижні я виберу можливість, і ми сядемо з Ромні (Ромні визнав вибори і
привітав Обаму) і поговоримо про те, що нам треба разом зробити, щоб рухати
країну вперед.»
При тих словах я з біллю подумала про Україну і про те, як
таке порозуміння між опонентами задля добра держави потрібне в нас. Як нам
необхідно ще багато вчитися, щоб після запеклих змагань, під час яких мали
місце і образи, і несправедливі звинувачення піднятися понад бар’єрами і разом
працювати для людей.
Якби після президентських виборів в Україні кандидат, що
програв, так само визнав перемогу того, хто виграв, як це сталося в США, ми могли б теж мати шанс
на уникнення протистояння.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.