Перемога над кнопкодавством

Я боровся проти "кнопкодавства" 10 років. І от нарешті :сьогодні депутати Верховної Ради проголосували за зміни до Закону України «Про регламент ВРУ», які спрямовані на боротьбу з «кнопкодавством».

Перемога над кнопкодавством

Нарешті!

Здійснилося!

Сьогодні депутати Верховної Ради проголосували за зміни до Закону України «Про регламент ВРУ», які спрямовані на боротьбу з «кнопкодавством».

Сприймаю це і як особисту перемогу, адже боровся з цим явищем близько 10 років.

Як тільки виникло голосування всупереч Конституції «і за того хлопця», то відразу взявся до боротьби з цим злом.

Бо вважав і вважаю, що «кнопкодавство» - це ознака нищення українського парламентаризму і демократії. Політична верхівка показує приклад суспільству.

І цей приклад може бути позитивний, а може бути негативний.

Українська політична еліта роки показувала негативний приклад: нехтування законами і безкарності.

Відповідно, таке ж ставлення до законності прищеплювалося і суспільству.

Не будучи депутатом, а, перебуваючи в статусі громадського діяча і політичного експерта, маючи змогу брати участь в телевізійних ефірах, 5 років ловив політиків і примушував їх у прямому ефірі клястися перед телекамерами, що вони більше не порушуватимуть Конституцію, та голосуватимуть особисто. Вони обіцяли. І брехали…

Я вимагав такої обіцянки і у лівих, і у правих, і у провладних, і у опозиційних. Обіцяли і брехали і ті, і ті.

Тоді я дав слово собі, коли стану депутатом, то нікому не віддаватиму своєї картки, і ніколи не голосуватиму за інших.

І 5 років тому, ставши народним депутатом, я відразу з цього приводу мав конфлікт зі своїми ж політичними союзниками. Спочатку на засіданні групи «Народна Самооборона» (18 чол.) не знайшов жодного голосу підтримки боротьбі з «кнопкодавстовм», потім на першому ж засіданні фракції НУНС (а це 72 людини), також мене ніхто не підтримав в ідеї персонального голосування.

Всі здавали картки.

За такою  ж схемою діяли і в дружній фракції БЮТ.

Мені знадобилося кілька років переконувань, звертання до сумління перед тим як нарешті справа зрушила.

Нарешті за 1,5 року до виборів ще троє депутатів: Юрій Стець, Юрій Гричак та Віктор Матчук забрали свої картки і з тих пір ніколи не порушували персонального голосування.

Згодом до боротьби з «кнопкодавством» долучилися мас-медіа та громадські організації.

Тиск став сильнішим.

Ще кілька депутатів спробували голосувати самостійно.

Зрештою ,десь за півроку до виборів вже обидві опозиційні фракції БЮТ і НУНС прийняли рішення про персональне голосування.

Хоча, на жаль, на практиці і не дотримувалися його…

У Верховній Раді цього скликання ідея персонального голосування стала предметом боротьби всієї опозиції, які проявили єдність в цьому питанні.

«Удар» проявив ініціативу в блокуванні сесійної зали, за що йому честь і хвала.

«Батьківщина» і Свобода» теж підключилися до блокування.

Ідея була донесена до суспільства і переважна частина людей усвідомила, що «кнопкодавство» - це зло і порушення закону.

У Партії регіонів просто не лишилося іншого вибору, як відступити і погодитися на персональне голосування.

Перемога!

Вважаю, що це більша, аніж невеличка технічна перемога опозиції.

Звісно, Партія регіонів зможе забезпечити собі успішні голосування як посиленням внутрішньої дисципліни, так і вербуванням «слабкодухих» елементів в опозиції (типу славнозвісних Табалових) або розконсервуванням своїх «сплячих агентів».

Але це набагато більша перемога - перемога суспільства!

Ще раз підкреслюю, політики мусять показувати позитивний приклад нації. І суспільство примусило політиків слідувати Конституції.

Вважаю, це спільною перемогою і громадських організацій, і мас-медіа, які «педалювали» цю тему, і політичної опозиції, яка, зрештою, зробила боротьбу з «кнопкодавстовм» елементом боротьби з владою.

Радий тому, що в цій боротьбі за очищення парламентаризму є і мій посильний внесок.