Вчора сходив на Docudays UA(хто не в курсі-це вже вдесяте в Україні відбуваєтьеся цей щорічний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини.
Бідна країна.
Docudays ua.
Вчора сходив на Docudays UA(хто не в курсі-це вже вдесяте в Україні відбуваєтьеся цей щорічний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини.
Демонструються фільми правозихисного характеру(і не лише) з усього світу).
Фільм , який я подивився, називається "Англійський хірург" ("The English Surgeon") австралійця Джеффрі Сміта, 2007 р.
За штампом про "багату країну", який постійно повторюють, що політики, що інтелектуали, що майже кожен другий українець(типу-"70% європейських чорноземів", "багатющі надра", "працелюбний народ" і т.д.) ми якось не можемо збоку об'єктивно поглянути на справжній стан речей: бідну-бідну за європейськими мірками країну.
Країну, де багати ми є лише купка ненажерливих олігархів, а переважна більшість населення не може собі дозволити того мінімуму, що є звичайним у Західному світі.
Не "надра" визначають заможність країни, а рівень добробуту більшості її громадян.
В "Англійському хірургу" ця бідність не просто падає у вічі.
Ця бідність призводить до смертей.
Смертей не абстрактних, а смертей дуже конкретних людей.
Через те, що в країні нема звички та можливостей раннього діагностування, не кажучи вже про апаратуру та спеціалістів.
Англійський нейрохірург Генрі Марш протягом 15 років приїзжає в Україну , щоби безкоштовно робити операції.
А інструменти для нейрохірургічних операцій(!) тут купуються на вуличному ринку на ятках металевих виробів.
Пацієнти приходять до лікаря тоді, коли вже запізно, і він вимушений їм казати про неминучість смерті.
Або не казати, як у випадку з Уляною, якій навіть лікарі не наважилися розповісти, що її чекатиме через кілька років.
В реальності померла за кілька місяців, як сказав Генрі Марш після перегляду фільму(він був присутній на показі).
І навіть де-факто перед смертю, цих паціентів турбує, а скільки ж коштують консультації.
А смертні випадки набагато частіші, бо , як каже Марш у фільмі, діагностика (зокрема рентгенівські знімки голови і т.п.) коштують 50-100 дол., і більшість паціентів не можуть собі це дозволити, дозволити вчасно, принаймні.
Фільм про етику, про жертовність, про ініціативність.
Але побіжно створений фон України.
І це фон крайньої бідності.
Це те , як нас побачив австралійський режисер.
І це вигляд не просто бідної країни. Країни значною мірою варварської.
От так нас показують, бо так нас сприймають-біла варварська країна.
Показують не тому, що думають про нас погано.
А тому що, так воно виглядає збоку...
Фільм важкий.
Але раджу подивитися.
І взагалі-раджу відвідати 10-ий міжнародний фестиваль документального кіно про права людини "Docudays UA".
Фільми демонструватимуться ще й сьогодні і кожен день до четверга включно.
У Будинку кіно та кінотеатрі "Кінопанорама".
P.S. До кінотеатру йшов здому пішки.
По дорозі допоміг витягнути-виштовхати чиюсь машину на перехресті Саксаганського та Шота Руставелі.
А о 5-ій ранку навпаки-якійсь незнайомий чолов'яга допоміг на буксирі витягнути нашу машину.
Це ланцюжок маленьких добрих справ.
Будьмо добрішими і допомогаймо один одному!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.