Не вистачає стратегії

Для того,щоб перемогти бандитську владу, слід почати діяти системно. а не хаотично

Виступив на спільних зборах опозиції у Верховній Раді. Враження — слухати не хочуть!

Намагалися зірвати мій виступ. Я запропонував проводити роботу над власними помилками та випрацювати стратегію:

1. У Верховній Раді створити надфракційне утворення з усіх опозиційних депутатів — 182 людини (депутати від Батьківщини, Удару, Свободи та позафракційні опозиціонери).

2. Прозора діяльність опозиції ( приклад: якщо зібрані 2 місяці тому підписи депутатів за відставку Пшонки та Рибака, то їх треба реєструвати, а не ховати. Чи хтось думав,що за цей час Пшонка і Рибак виправляться? Так само мають нести відповідальність ті, хто вставляли у списки і в округи "тушок").

3. Для київських виборів має бути створений Штаб — спільний не лише між 3 партіями, а й з громадськістю (громадськими рухами, організаціями та активістами). І акції в Києві мають бути спільними з громадськістю, а не виключно партійні.

4. За межами Верховної Ради мають бути створені спільні організаційні структури (щось на кшталт Народного Руху або польської Солідарності), де б знайшли собі місце як партії, так і громадські об'єднання, і що найважливіше — опозиційно налаштовані громадяни, які не входять ані до партій, ані до громадських організацій.

Здається, все це лежить на поверхні.

Лише так можна подолати цей бандитський режим.

Але слухати "партійні вожді" не хочуть.