Джозеф Стігліц - не тільки видатний науковець, але й небайдужий громадянин світу

.

Мене особливо вразив Джозеф Стігліц - лауреат Премії з економіки імені А. Нобеля 2001 року (http://en.wikipedia.org/wiki/Joseph_Stiglitz), яку він отримав за закладання основ теорії ринків з асиметричною інформацією (тобто ситуацій, коли одна із сторін, що вступають в ринкові відносини, знає більше, ніж каже: наприклад, випускник ВНЗ, який платив за свої оцінки, знає про відсутність знань, але роботодавець не може відповідно відреагувати, оскільки в дипломі бачить гарні оцінки). Стігліц працював головним економістом Всесвітнього банку, а зараз викладає в Колумбійському університеті.

Я давно слідкую за роботою Професора Стігліца, який багато писав про країни з перехідною економікою. До речі його думки щодо того, яки саме проводити реформи, часто відрізнялися від тих порад, які наслідували наші політичні діячи. Дві книжки Стігліца - "Wither Reform?" та "Wither Socialism?" - дуже цікаві для прочитання для розуміння перших років та оцінювання перших кроків нової незалежної України. Але після виступів цієї людини на Зустрічах з Нобелівськими лауреатами в Ліндау, я тільки й можу сказати: "Я у захваті". Тоді як інші лауреати дещо дистінціювали себе від гострих питань сьогодення і розмірковували про різні боки сучасної кризи та причини її виникнення дещо в теоретичній площині, Стігліц узагальнював набуті знання для розуміння повної картини, а також зазначив на його думку найголовнішу причину - велику економічну нерівність серед населення. 1% населення Сполученних штатів отримує 25% всього національного доходу та володіє 40% всього капіталу. Якщо, за пропозицією Профессора Стігліца, збільшити податок на доходи цієї частини населення, яка витрачає малу частину своїх доходів, всього на 1 відсоток, отримаємо 2.5% відсотки національного продукту, які при трансфері найбіднішим верствам в повному обсязі повернуться в економіку.

Професор Стігліц підтримав також виступ Професора Едмунда Фельпса про зникнення капіталізму з сучасної картини світу та розвиток корпоративізму. При чому це не тільки стосується мультинаціональних корпорації, а й взагалі устрою сучасних держав. Корпоративізм відрізняє людей на своїх та чужих, унеможливлює проходження цього розділення, отже сприяє подільшіц маргіналізації верств населення, які не потрапили в корпорацію. Так, 40% молодого населення Іспанії є безробітними та не мають надії на подолоння цього розділення між працівниками та бузробітними. Отже, такий устрій суспільства є вибухонебезпечним і корпорації мають схаменутися вчасно, якщо не бажають масштабових заворушень.