До побачення, Ліндау!

післямова.

Ось і закінчилася моя поїздка до невеличкого баварського містечка Ліндау, де я зустрілася з великими економістами-науковцями сучасності. Я побачила не тільки їхній внесок у сучасну науку, але їхні особисті риси - прямоту та сміливість Джозефа Стігліца, дивакуватість Джона Неша - засновника теорії ігор та видатного математика передусім, доброту Едварда Прескота - макроекономіста, який назвав макроекономіку наукою-невдахою через те, що вона не спромоглася передбачити сучасну економічну кризу, веселий норов Дейла Мортенсена, та почула про їхні погляди на сучасний світ, а також ідеї про те, як наука може допомогти політикам у покращенні його устрою. Про останнє я ще напишу окрему статтю. Ось тільки повернуся з наступної конференції.

До речі ще на одну конференцію-зустріч в Ліндау мені вже не потрапити, хіба що у якості Нобелівсього лауреата. Ці зустрічи відбуваються раз на 4 роки, і жоден з учасників - молодих науковців не може потрапити сюди вдруге. Закінувалася зустріч на острові Майнау біля палацу Графині Бернадотт, який оточено чудовими квітами та неймовірно гарними деревами. Ми поїхали, а лауреати залишилася на деякий час погостювати у графині, яка до речі вигладає зовсім простою молодою жінкою (http://www.flickr.com/photos/nobellaureatemeeting/6075870183/in/pool-nobellaureatemeeting#/photos/nobellaureatemeeting/6075870183/in/pool-1418818@N20/). Острів, до речі, відкритий для відвідувачів і я раджу побачити його красу при нагоді.