Ланцюжок причин, що підвів до дефіциту, очевидний: послідовні удари українських БПЛА по російських НПЗ виводять з ладу ключові установки, це зменшує виробництво бензину й безпосередньо б’є по пропозиції пального на внутрішньому ринку.
За підрахунками Reuters, лише в серпні атаки паралізували щонайменше 17% російських потужностей переробки — близько 1,1 млн бар./добу. Рівень «простою» НПЗ оновив історичний максимум. Під ударами за останні пару місяців опинилася ціла низка великих заводів: Новокуйбишевський, Куйбишевський, Сизранський, Рязанський, Волгоградський. Частина з них зупиняла первинну переробку або скорочувала випуск після пошкоджень. У низці випадків мінімальний строк ремонтів оцінювався в один місяць й більше. І це за умови відсутності нових атак.
Дефіцит швидко проявився у регіонах: зафіксовано чисельні перебої з пальним у частині суб’єктів рф і на окупованих територіях. Черги, нормування а то й повна відсутність бензину спостерігаються на Далекому Сході, Криму, Донбасі та в інших регіонах. Піковий сезон, туризм і жнива, лише підсилив тиск на ринок.
Реакція Москви — адміністративні «заглушки». Уряд заборонив експорт бензину виробниками щонайменше до 30 вересня і допустив подальше продовження. Але цього виявилось замало: нестача палива вже наближається до столичного регіону, а оптові ціни на паливо на товарній біржі SPIMEX б’ють один рекорд за іншим.
Структурний фон ситуації теж несприятливий. Після торішніх ударів і заборон експорту морські постачання нафтопродуктів у 2024 році впали на 9,1%, а загальна переробка знизилася до найнижчих рівнів з 2012 року. У серпні 2025-го, на тлі нових атак і ремонтів, Росія змушена була підвищувати експорт сирої нафти (бо переробляти її ніде), при цьому доходи від експорту нафти й нафтопродуктів, за даними IEA, зменшилися.
Нарешті, «точкові» удари по критичній експортній інфраструктурі — від Усть-Луги до Приморська — подовжують ремонтні «вікна» і підривають гнучкість системи. За оцінками ринку, частина вузлів відновлюватиметься місяцями — нові інциденти лише додають невизначеності.
Висновок простий. Поєднання ударів БПЛА, сезонного попиту, санкцій і «ручного керування» створює для РФ стійкий ризик дефіцитів пального, передусім у периферійних регіонах. Для України ж це — такі собі асиметричні «санкції», що зменшують спроможність агресора фінансувати війну і підтримувати логістику. І поки Кремль не припинить агресію, маємо й надалі завдавати ударів по вразливим елементам їх машини війни.