Право слідування і не тільки

Відкрию декілька таємниць, про які чомусь мало хто знає

Справа в тому, що художнику належить право на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору образотворчого мистецтва. Будь то аукціон, галерея, салон, крамниця або інший продаж, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору.

Виплата винагороди у цьому випадку покладена на аукціон, галерею, салон і т. п., тобто на продавця.

Окрім художника, це право є і у його спадкоємців протягом 70 років після його смерті.

Але складність полягає в тому, що у нас в країні, на відміну від країн ЄС, по-перше, мало хто знає про це (чомусь), по-друге, ніхто не регулює. Окрім того, багато хто не робить публічних пропозицій, все відбувається шляхом приватних операцій між продавцем та покупцем, що ускладнює процес відстежування.

Тому як завжди, «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих», але права свої знати, як мінімум, потрібно і попереджати про це покупців.

ДРУГА ТАЄМНИЦЯ:

При продажу картини автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення інших копій примірника, фото, переробок і т п). Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати робити доставку цього твору.

Так що, купуючи картину, чекайте на чай і самого автора.

ТАЄМНИЦЯ ТРИ:

Якщо ви власник оригіналу твору образотворчого мистецтва або архітектури і ви його з якихось причин хочете знищити, ви не можете цього зробити без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення.

Якщо збереження об’єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об’єкта, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

АЛЕ. Знову АЛЕ. Механізму практичної реалізації такого права не існує. Деякі навіть роблять перфоманси, як от один австрійський підприємець, який купив картину Пікассо «Три жінки», розрізав її на 500 шматочків та продавав ці шматочки бажаючим по 135 доларів (кожний шматочок мав порядковий номер та підтвердження на зворотному боці, що це «оригінальний» твір).