СУДОВА ОПТИМІЗАЦІЯ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ УКРАЇНИ

Державна влада – захоплює та спокушає, а необмежена державна влада – народжує тиранів. Усі вже зрозуміли і безпосередньо стикнулися з наслідками необмеженої диктатури в «расії» та розв’язаних нею воєн

Чи застрахована від диктатури Україна? З огляду на два Майдани та Визвольну війну за незалежність проти рашистської навали – це малоймовірно. Проте, невже українцям кожного разу необхідно застосовувати народне повстання проти узурпаторів?

Видатні мислителі минулого (Платон, Арістотель, Цицерон, Дж.Локк, Ш.-Л.Монтеск’є та ін.) задля підвищення ефективності державного устрою та запобігання концентрації державної влади в «одних руках» і, відповідно, зловживання нею, запропонували ідею поділу державної влади на законодавчу, виконавчу, судову. А «батьки-засновники» США А.Гамільтон, Дж.Медісон, Дж.Джей цю ідею впровадили на практиці в Конституції США, застосувавши систему «стримувань і противаг» між кожною гілкою державної влади з метою досягнення балансу рівноваги між ними і уникнення переважання однієї гілки над іншими.

Згідно нашої Конституції в Україні діють засади поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, щоб жоден орган влади та/або державний діяч не могли узурпувати державну владу. Проте, якщо задати питання: «Чи існують в Україні три гілки влади?», вважаю більшість правників, а також пересічних українців погодяться, що повноцінної судової гілки влади в Україні фактично не існує.

 Згадаймо хоча б прецедент «конституційного перевороту» 2010 року януковича, коли за допомогою Конституційного Суду України було скасовано конституційну реформу 2004 року. Відстоюючи свободу та незалежність України на фронті, обґрунтовано вважаю, що такого більше не має бути, а суди, які ухвалюють рішення іменем України, мають бути носіями правосуддя і справедливості, а не ганьби, марнотратства та бюрократії.

Не можна сказати, що в цьому напрямі нічого не робиться. Згідно пояснювальної записки до проєкту закону про внесення змін до Конституції щодо правосуддя, який було прийнято у 2016 році, судова гілка влади мала стати деполітизованою (поза політикою), відповідальною перед суспільством, із запровадженням належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу. Проте, досягнути цієї мети так і не вдалося.

Зокрема, незавершеною залишилась судова реформа в частині оптимізації мережі судів згідно нового адміністративно-територіального устрою (надалі – оптимізація судової мережі). Сімома указами Президента України від 29 грудня 2017 року було ліквідовано, утворено та реорганізовано мережу місцевих загальних судів, окружних господарських судів, апеляційних судів, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських судів в апеляційних округах. Проте, реформованими, згідно згаданих указів, були лише апеляційні суди всіх інстанцій. Ситуація ж щодо місцевих загальних та місцевих спеціалізованих судів не змінилася.

Тому, погоджуюся з правниками та експертами, що дані укази були прийняті поспіхом у зв’язку зі спливом терміну, відведеного в перехідних положеннях конституційних змін 2016 року, які надавали право Президенту України одноособово вирішувати такого роду питання. Після адміністративно-територіальних змін 2020 року ситуація стала ще більше парадоксальною, адже в межах одного збільшеного району залишились функціонувати районні, міжрайонні та міськрайонні суди вже неіснуючих районів. Дана ситуація продовжує існувати понині.

Саме тому, із загальних джерел відомо, що на виконання Указу Президента України №231/2021 від 11 червня 2021 року «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки», законодавцями напрацьовано проєкт оптимізації мережі місцевих судів, який передбачає залишення 213 судових установ замість 663, що нині функціонують, з можливістю утворення філій окружних судів задля рівного доступу до правосуддя для населення.

По суті, згідно проєктів судової оптимізації пропонується її здійснити по простому принципу об’єднання сільських, селищних, міських рад в ОТГ як при реформі децентралізації – об'єднання районних, міськрайонних та міжрайонних судів між собою в місцеві окружні суди. При цьому залишається розподіл на загальні (цивільні, кримінальні) суди на рівні районів та спеціалізовані (господарські, адміністративні) суди на рівні областей, а також утворення різних апеляційних округів для загальних та спеціалізованих судів апеляційних інстанцій.

У цій статті пропонується альтернативний варіант оптимізації мережі судів задля забезпечення доступу до правосуддя, а також ефективної територіальної організації діяльності судової гілки влади в Україні на основі власних ідей керуючись досвідом і практикою як адвоката та голови (керуючого партнера) адвокатського об’єднання.

Проблема полягає в тому, що непоодинокими є випадки прийняття судами різних інстанцій помилкових рішень, пов’язаних з юрисдикцією, коли, наприклад, деякі справи згідно процесуального закону мають розглядатися місцевими загальними судами як адміністративними, або адміністративними судами щодо житлових прав військовослужбовців, а деякі судові рішення місцевих та апеляційних судів скасовуються Верховним Судом у зв’язку з порушенням інстанційної юрисдикції (не тим судом розглядалася справа), і тому такі справи закриваються. Але що в такому випадку роботи позивачу, до якого суду звертатись задля захисту свого порушеного права? – той ще квест.

Саме тому, як альтернатива, пропонується розглянути варіант проведення реформи оптимізації судової мережі в глобальному, стратегічному аспекті, а не простою зміною кабінетів з однієї будівлі до іншої та зміною крісел або табличок, без реальної реформи нинішнього стану судової системи України.

Пропозиція полягає в тому, щоб подолати недосконалість існуючої системи місцевих судів та провести реформу судової оптимізації шляхом уніфікації (приведення до одноманітності, до єдиної форми або системи) мережі місцевих окружних судів в одній, єдиній інстанції. А саме: утворення місцевих окружних судів, з філіями та центральним апаратом суду, в складі яких будуть функціонувати судові палати із розгляду усіх категорій справ: кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських. Задля досягнення цієї мети, пропонується прив'язати мережу місцевих та апеляційних судів до адміністративно-територіального устрою лише частково, утворивши по два-три окружні суди у складі однієї області, а апеляційні суди – на рівні регіонів (декількох областей).

Наприклад, на всю територію в місті Києві можна утворити єдиний окружний суд зі спеціальною назвою «Київський міський суд», що пояснюється самоврядними традиціями міста, коріння якого сягає ще часів міського устрою за Магдебурзьким правом, коли в Києві існував міський (лавний) суд магістрату, а також окремим статусом столиці України згідно Конституції. Центральний апарат такого Київського міського суду, наприклад, можна було б розмістити на базі Шевченківського районного суду столиці, і таким чином об’єднаний суд міг би обслуговувати безпосередньо Шевченківський район міста Києва. Усі інші районні суди Києва можна об’єднати з Київським міським судом і зробити його філіями (Голосіївська філія Київського міського суду, Печерська філія… тощо). А Господарський суд міста Києва та Окружний адміністративний суд міста Києва можна приєднати до складу єдиного Київського міського суду і зробити судовими палатами з розгляду господарських та адміністративних справ відповідно.

В результаті, усі судді залишаються на своїх місцях і в будівлях, але в той же час, запроваджується єдність судової гілки влади на відповідній території, оптимізується кількість адміністративно-управлінського персоналу (замість десяти голів районних судів в місті Києві загальної юрисдикції та двох спеціалізованих – один голова окружного суду), а відповідно – навантаження на державний бюджет. Всі звернення направляються на ім’я єдиного Київського міського суду, єдина судова інстанція стає зрозумілою та сприйнятною для населення у зв’язку зі скасуванням інстанційної і територіальної юрисдикції кожної ланки судової системи в межах єдиного місцевого судового округу.

Якщо ти живеш та/або твоє місцезнаходження в місті Києві і твоє право порушене – тобі до єдиного окружного (Київського міського) суду.

А вже в самому суді апарат цього суду за допомогою єдиної інформаційно-судової системи розподіляє до якої філії та/або судової палати направляється звернення на безпосередній розгляд. Звісно, варто зберегти можливість безпосереднього звернення до філії/судової палати за бажанням заявника. Але у випадку виявлення помилкового направлення звернення до невірної філії/судової палати, сам суд виправляє цю помилку та направляє звернення за призначенням для ефективного розгляду без повернення заяви (клопотання) заявнику. Адже держава має створювати ефективний сервіс для людей, а не люди мають оббивати пороги численних судових установ. Подібна система зараз існує у Верховному Суді і вона вже засвідчила свою ефективність.

Звісно для інших областей (не міста Києва) держава може і зберегти поділ на окружний загальний (на рівні районів) та окружні спеціалізовані (на рівні областей) суди, територіальна юрисдикція яких різниться. Але, законодавцю все ж можливо варто розглянути варіант збільшення територій судових округів з метою утворення по два-три уніфікованих єдиних місцевих окружних суди на область та, відповідно, об’єднання окружних спеціалізованих (господарського, адміністративного) судів з такими єдиними окружними судами.

Тим паче, що запровадження філій місцевих окружних судів з метою наближення доступу до правосуддя для населення, а також належне забезпечення, кадровий ресурс та електронні й поштові сервіси означають, що відстані не мають вирішального значення та дозволяють зробити розміщення центральних апаратів єдиних окружних судів не прив'язуючись до географічних центрів судових округів, а навпаки – дивлячись на якнайкращу логістичну доцільність.

Таким чином, центр єдиного місцевого окружного суду може бути розміщено якнайближче до обласного центру або в логістично вигідному населеному пункті, що дозволить безболісно об’єднати окружні спеціалізовані суди у складі уніфікованих єдиних окружних.

Аналогічно подібний варіант можна запровадити і для утворення єдиних судів апеляційних інстанцій на рівні регіонів (кількох областей) з філіями в обласних центрах та судовими палатами з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Наприклад, можна утворити апеляційні округи на базі нинішніх апеляційних господарських судів і об’єднати з ними всі апеляційні суди загальної юрисдикції та апеляційні адміністративні суди. До речі, досить вдалим на нашу думку, було запровадження найменування апеляційних господарських судів за «принципом компаса»: Східний, Центральний, Південний і т.д., що підкреслює саме їхній регіональний статус, а не так, як в адміністративній апеляції – Перший, Другий, Третій, тощо. При цьому кожен суд залишається на своєму місці і, якщо це стосується апеляційних адміністративного чи господарського судів, – то вони можуть стати відповідними судовими палатами з розгляду адміністративних та господарських справ єдиного регіонального апеляційного суду, а сьогоднішні апеляційні суди загальної юрисдикції – можуть стати його філіями в обласних центрах.

Таким чином, наприклад, можна утворити єдиний Західний апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням центрального апарату у місті Львові (де розмістити судові палати з розгляду усіх категорій справ) та місцезнаходженням філій цього суду в інших обласних центрах (Ужгороді, Івано-Франківську, Тернополі та Чернівцях) на базі існуючих апеляційних судів загальної юрисдикції (де розмістити судові палати з розгляду тільки цивільних і кримінальних справ). Таким чином, господарські і адміністративні справи розглядатимуться у Львові, а цивільні і кримінальні – у тій області, де знаходитиметься відповідний місцевий окружний суд. Але при цьому все розглядатиметься в межах єдиного регіонального апеляційного суду.

Сьогоднішні, згідно президентських указів 2017 року, апеляційні господарські суди знаходяться в містах Харкові, Дніпрі, Севастополі, Одесі, Києві, Рівному та Львові. А апеляційні адміністративні суди – в містах Донецьку та Краматорську, Харкові, Дніпрі, Севастополі, Одесі, Києві, Вінниці та Львові. Немає ніяких проблем залишити сьогоднішні апеляційні адміністративні суди у формі відповідних судових палат та філій єдиних регіональних апеляційних судів за місцезнаходженням у нинішніх містах. Це лише питання логістики. Центральні ж апарати єдиних регіональних апеляційних судів можна залишити за місцезнаходженням нинішніх апеляційних господарських судів.

Коригуванню можуть бути піддані лише межі апеляційних округів адміністративної апеляції, яких вісім, на відміну від семи округів господарської апеляції. Адже обидві мережі апеляційних округів, що господарська, що адміністративна, покривають всю територію України. Тому і це можна вирішити, якщо оптимізувати вісім апеляційних округів адміністративної апеляції до семи округів господарської апеляції шляхом об’єднання. Наприклад, скасування окремої адміністративної апеляції для Донбасу (Донецька, Луганська області) та їх об’єднання зі Східним апеляційним господарським судом (Донецька, Луганська, Полтавська та Харківська області) з місцезнаходженням центрального апарату у місті Харкові.

 На виході Україна може отримати уніфіковану мережу як місцевих окружних, так і регіональних апеляційних судів (з центральним апаратом в логістично вигідному населеному пункті і з філіями у віддалених містах задля ефективного доступу до правосуддя та судовими палатами усіх спеціалізацій в межах єдиного суду). Таким чином, структура судів України може стати однорідною, юрисдикційно злагодженою, чіткою і зрозумілою та відповідати мережі: «окружний суд – апеляційний суд – касаційний суд з Верховним Судом на чолі».

Додатково, єдність судової влади в рамках уніфікованого місцевого окружного суду дозволить розглянути варіант запровадження у складі такого суду також мирових судів, за аналогією касаційних судів у складі Верховного Суду (або ж при філіях місцевого окружного суду). Адже запровадження виборних мирових судів як форми народовладдя було також анонсовано в ході проведення судової реформи. Таким чином, виборний мировий суддя, якого має обирати населення громад, буде під патронатом професійного окружного суду і у складі єдиної державної судової гілки влади.

Підсумовуючи дані пропозиції, зазначимо, що не претендуємо на істинність запропонованого варіанту як єдиного найвірнішого або найправильнішого. Проте, все ж таки, законодавцю варто розглянути і цей альтернативний варіант для впровадження в результаті судової реформи дійсно нової ефективної судової системи в Україні. Адже має здійснюватися не реформа заради реформи зі зміною вивісок, а запровадження і цементування дійсно нової ефективної судової гілки влади в Україні. Бо якщо вже будувати – то на віки!

Ми всі, всі громадяни України, юридичні особи, резиденти і нерезиденти, а також наші західні партнери, в т.ч. Європейського Союзу, зацікавлені в якнайкращому результаті судової реформи і запровадження в Україні спроможної та рівноцінно збалансованої з виконавчою і законодавчою, дієвої та всім зрозумілої, а не розпорошеної, судової гілки влади України. Одне знаємо напевно, що після цієї кривавої та жахливої визвольної війни ми, українці, не будемо миритись з несправедливістю та кривосуддям у країні, за яку проливаємо свою кров і за яку наші рідні, близькі, друзі та всі прості українці віддають найцінніше – своє життя.

Адже наша спільна мета єдина: Україна – у складі Європейського Союзу, цивілізована повноцінна країна (з ефективним правосуддям та спроможною судовою гілкою влади) на своїй Богом даній землі!

Слава Україні!