ПАТРІОТИЧНА СИМВОЛІКА до Дня Української Державності – як душа Української Нації

Продовженням теми патріотичного державного будівництва є відзначення цього року Україною річниці запровадження нового державного свята – Дня Української Державності, яке святкуватимуть щороку 28 липня

А з прийняттям парламентом відповідного закону від 31 травня 2022 року – це свято стало вихідним днем.

День Української Державності було встановлено указом Президента України минулого року 24 серпня під час урочистостей до тридцятої річниці незалежності України. Згідно тексту указу серед підстав для відзначення цього свята на всеукраїнському рівні стало прийняття у 988 році Християнства князем Київським Володимиром Великим, чим було засвідчено цивілізаційний вибір Київської Русі, спадкоємцями якої є, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава, Карпатська Україна та сучасна Україна.

Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншої держави. Доленосно, що не минуло й року від запровадження цього свята, як українцям довелося напряму відстоювати свою державність, в тому числі безпосередньо на полі бою. Таким чином, це свято для української нації, для кожної української сім’ї, для кожного патріота України, як і дорослих, так і дітей набуває властивостей священного, сакрального значення.

Мотивом написання цієї статті стало дослідження атрибутів Української Державності, пошук такої близької для всіх українців сьогодні – національної ідеї і утвердження цих атрибутів та ідей в подальшому житті Українського Народу.

Так, після проголошення незалежності саме в 1992 році Верховною Радою України були скасовані радянські емблеми в символіці і схвалені нові атрибути Української Державності – гімн (лише музика) 15.01.1992, прапор 28.01.1992 і герб (лише малий герб) 19.02.1992. Довгі роки знадобились для державних діячів, щоб нарешті прийняти Конституцію (1996 р.), затвердити слова гімну (2003 р.) та подати на схвалення проект великого державного герба (2021 р.), який досі знаходиться на розгляді законодавців.

Проте в розвинених державах є ще такий атрибут національної державності як «девіз». Яскравим прикладом запровадження національного девізу є Франція – «Свобода, Рівність, Братерство». Серед інших країн національними девізами затверджені: «Єдність дає силу» (Бельгія); «Бог і моє право» (Велика Британія); «Свобода або смерть» (Греція); «Сила в єдності» (Грузія); «За вітчизну і свободу» (Латвія); «Сила нації полягає в єдності» (Литва); «Єдність і Право і Свобода» (Німеччина); «На Бога сподіваємося» (США); «Правда переможе!» (Чехія); «Один за всіх, всі за одного» (Швейцарія). Девіз Європейського Союзу – «Єдність в різноманітті».

Хтось, можливо, скаже, що в Україні вже є девіз: «Слава Україні! Героям Слава!». Проте згідно прийнятого у 2018 році закону – це лише військове вітання, яке внесено до статутів Збройних Сил України та закону про Національну поліцію. Тому, вважаю цілком заслужено запровадження серед державних символів України також офіційного державного девізу - як символу Української Державності.

Також в національній історії українців були владні символіки часів Української козацької держави (Війська Запорозького), відзнаки державної і військової влади, так звані – клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, печать, хоругви, бубни й труби. Можливо тому, наприклад, серед атрибутів української державності у 1999 році указом Президента України офіційними символами глави держави стали прапор (штандарт), знак, гербова печатка та булава.

Але все ж таки, на наше переконання, поряд з описом державних символів – державних прапора, герба і гімну України, питання атрибутів української державності (девізу, символів глави держави, інших клейнодів) сукупно краще було б об’єднати та затвердити на найвищому, конституційному рівні однією нормою, або, як мінімум, в окремому єдиному законі, зручному для сприйняття та застосування у патріотичному вихованні, а також, наприклад, для проходження іспиту при отриманні громадянства України.

І сьогодні, у часи національної боротьби за Українську Державність, відзначення цього свята має бути змістовним, наповненим, натхненним. Все це вказує на необхідність відродження в державній символіці України забутих атрибутів, з якими українці здобували свою державність віками ціною власного життя. А патріотичне виховання любові до власної країни, до Богом нам даної землі, наприклад, в закладах дошкільної та загальної освіти, вважаємо надалі має стати офіційною ідеологією України. У цьому контексті, як слушно зазначають багато дослідників, вартим уваги є досвід Польщі, де патріотичне виховання являє собою комплексну цілеспрямовану діяльність, побудовану на сучасних досягненнях теорії потреб, теорії цінностей і теорії особистості.

Навіщо придумувати те, що вже давно знаходиться в музеях національної пам’яті – це риторичне питання, на яке все ж таки варто сьогоднішнім державним діячам отримати відповідь. З часом, історики будуть стверджувати, що Революція Гідності отримала продовження в битвах Війни за Українську Державність з рашистськими загарбниками, а Герої Небесної Сотні поповнились святими душами Героїв України – воїнів, волонтерів, мирних жителів, дітей – безневинних жертв рашистських вбивць, ґвалтівників, мародерів та злочинців. Саме тому, День Української Державності має всі права бути дійсно великим національним патріотичним святом, наповненим непереможним священним духом Української Нації.

Тому, девізом всього українського народу та атрибутом Української Державності має бути: «Слава Україні! Героям Слава!». Бо Україна – благословенна, Богом нам дана земля!