Державне будівництво Європейської України: до Дня Конституції

Поєднання в одному комітеті Верховної Ради державного будівництва та містобудування дозволяє думати, що законодавець прирівнює регулювання будівельної діяльності до будівництва держави як організації.

І це справді надихає та підкреслює важливість цих двох галузей, їхню загальну спорідненість у формі законопроектів, покликаних збудувати сильну, суверенну, сучасну Україну в сьогоднішньому глобальному та багатогранному Світі.

Україна – молода держава з багатовіковою історією зародження, становлення та здобуття свободи і незалежності. І погодьтеся – головним державним документом свободи та незалежності України є її КОНСТИТУЦІЯ. Яскравим прикладом багатовікової історичності є Конституція США, прийнята у 1787 році, яка по сьогодні надихає, об’єднує та згуртовує американську націю. Осмілюсь стверджувати, що Конституція України в житті українського народу має таке ж значення, особливо сьогодні – в час війни за незалежність проти рашистської навали.

Поглянувши загалом на Конституцію України, прийняту Верховною Радою 28 червня 1996 року, в хронології послідуючих її змін та доповнень можна прогледіти історію державного будівництва України. Перетворення з президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську у 2004 році, узурпація влади в 2010 році російською маріонеткою Януковичем, конституційні зміни у 2014 році згідно закону, прийнятого в результаті Революції Гідності, реформування правосуддя у 2016 році, підтвердження європейської ідентичності Українського народу і незворотності європейського та євроатлантичного курсу України та скасуванням недоторканності народних депутатів у 2019 році – це дуже багата історія, яка у багатьох українців сьогодні живе у національній пам’яті. А для когось ця пам'ять – це усе їхнє життя.

Серед якостей Основного Закону України можна відмітити заборону змінювати Конституцію, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Але на нашу думку головною якістю є те, що Конституцію України не можна скасувати. Просто не передбачено законодавцем. Лише змінити. Таким чином існування Конституції стало невід’ємною частиною української державності. По суті – це певного роду паспорт України.

Свого часу рашистська федерація оголосила себе правопрєємніком радянської імперії зла, присвоївши собі всі багатства та надбання народів Радянського Союзу. Що ж, сьогодні усі в світі вже пересвідчилися – зміна назви з «ссср» на «рассію» не змінила суті злочинного режиму Москви.

На наше переконання монополізація історії Київської Русі рашистами має бути завершена. На противагу рашистам в українців молода держава з багатовіковою історією, описаною в багатьох книгах, очільне місце серед яких належить багатотомній «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Тому логічно, що закріплення проголошення України правонаступником Київської Русі, Держави Війська Запорозького та Української Народної Республіки якщо прописати в преамбулі сьогоднішньої Конституції України основоположними джерелами її формування такі документи як Руська Правда, Конституція Пилипа Орлика, Конституція (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) – це закріплення спадкоємної багатовікової історії в головному документі національної пам’яті Українського народу. Як приклад варто вказати, що невід’ємною частиною Конституції Франції 1958 року є визначна документальна пам'ятка Великої французької революції – Декларація прав людини і громадянина 1789 року, яка досі має фундаментальний характер для французького конституційного права.

Звісно, під час війни ніяких конституційних змін робити не можна. Проте, законодавцям, правникам, науковцям та всьому громадянському суспільству України варто все ж задуматись над новими викликами, які постануть після перемоги у цій війні. І так само, як ми впевнені в перемозі, так само ми маємо не сумніватися, що Україна має посісти провідне регіональне становище в Центрально-Східній Європі. Для цього мають бути імплементовані в наш Основний Закон як всі основні європейські цінності, за які ми зараз боремося, так і віковітній історичний шлях українського народу до своєї свободи та незалежності.

Це все можна буде зробити як шляхом конституційних змін через парламент, так і шляхом всеукраїнського референдуму для схвалення, наприклад, нової редакції Конституції всім Українським народом. Доречі, останній варіант дуже привабливий, адже таким чином весь народ України, на вірність якому присягають його герої, матиме можливість надати Конституції України якостей всеукраїнського національного основного закону з огляду на застосування найвищої чесноти легітимності.

Конституція України – це ідентифікатор, код Української нації серед усіх народів світу! Тому як ми житимемо після перемоги, як будемо будувати наше життя у незалежній країні, за яку зараз боремося дорогою ціною, маємо думати вже зараз своїми серцями, щоб після перемоги затаврувати це в тексті найважливішого документу всіх українців як спадкоємної нації вільних свобідних людей такої ж вільної свобідної країни.

Слава Україні!