Феномен Гонконгу
Четвертим «малим азійським
тигром» є Гонконг, який з 1997 року входить до складу Китаю, але користується
при цьому найширшою автономією. Він є самим багатим містом КНР. Рушійною силою
його економічного стрибка є бізнес-клімат, умови, створені для ведення бізнесу.
З метою залучення в країну якомога більшої кількості грошей, у Гонконзі були
знищені всі перешкоди на шляху технологій і капіталів. Максимально скоротилася
кількість корумпованих чиновників, знизилася податкова ставка, знищена зайва
бюрократія. І гроші хлинули в місто, в якому знаходиться найбільше в світі
кількість контор, тому що в рейтингу країн з найбільш високим індексом
економічних свобод Гонконг займає першу сходинку. Тут найбільша концентрація
мільярдерів – 3 на 1 мільйон населення. Показник є найвищим у світі. У цьому
місті абсолютно все знаходиться в приватних руках, а влада не має ніякого відношення до справ
бізнесу
Географія
має значення
Багато хто, може зауважити, що Азіатські країни нової індустріалізації мають вигідне
економіко-географічне положення, що дає можливість розвивати широко розгалужену
транспортну систему і здійснювати міжнародні перевезення. Переважають повітряні
та морські види транспорту. Однак, в України теж вигідне географічне
розташування, хіба ми цим користуємось? Суднебудівна галузь почала занепадати,
і як ми бачимо, поки, що її ніхто не збирається відновлювати, а це дало б нові
робочі місця та вклад в українську економіку. В той час, наприклад Сінгапур як
міжнародний порт посідає 2-ге місце в світі після Роттердама. Він здатний
приймати кораблі будь-якого класу. Ріст економіки в країнах «тиграх»
називають економічним дивом, але ж це не випадковість, а результат великої
праці антикризових менеджерів в цих державах, правильних політичних рішень та
політичної волі керманичів цих держав. Саме те, чого в першу чергу, на мою думку,
бракує Україні.
Як
«стрибнути»нам?
Саме тому, нам потрібно розвивати
освіту, креативну економіку, вкладати кошти в розвиток інновацій, адже саме
вони є драйверами економіки. В нас же інвестують в розвиток технологій мінімум
можливого. Змінювати сформовану систему складно - занадто широке коло осіб,
зацікавлених у такому стані речей. Але якщо ми справді говоримо про досягнення економічних
зрушеннь потрібно реально змінювати і розвивати країну, з чітким планом дій та
антикризовим менеджментом, а не псевдо реформами. Утім, є низка чинників, без яких реалізація
цих планів буде неможливою. По-перше, політична
воля керівництва країни в досягненні економічного розвитку та добробуту людей,
підвищенню рівня життя населення, а не окремих олігархів. А по-друге, запозичуючи досвід
іноземних держав, потрібно не просто накладати копію, а враховувати українську
ментальність та культурні особливості, можливо тоді і нам вдасться зробити
справжній «стрибок»!