Японське кімоно для українського козака

Країна з іншого кінця світу, з іншою ментальністю та культурою і для більшості українців досі ще маловивчена, однак не потрібно забувати...

На перший погляд, одягнути українського козака в японське кімоно було б дивно, бо де ж та Японія? Країна з іншого кінця світу, з іншою ментальністю та культурою і для більшості українців досі ще маловивчена, однак не потрібно забувати, що Японія протягом тривалого часу була другою (після США) державою у світі за розміром ВВП. Так, за підсумками 2010 р. Китай посунув Японію на третє місце. Утім, економічний прорив по-японськи цікавий насамперед тим, що багато проблем, з якими свого часу довелося стикнутися японцям, актуальні й для України. По закінченню Другої світової війни, ситуація в Японії була катастрофічна, голод, занепад економіки та розруха інфраструктури. Однак вже наприкінці 1960-х ця країна посіла друге місце в світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х і за обсягом ВНП. Від 1950-х до 1970-х років темпи зростання економіки Японії були найвищими в світі. Ці події отримали назву японського «економічного дива».

Сьогодні ми багато говоримо про діалог влади та бізнесу, але очевидно,що результати такого діалогу мають бути вигідні суспільству, стимулювати його розвиток. І я хотіла б зупинитися саме на деяких аспектах розвитку та досвіду Японії, який можна перейняти й Україні. Адже – це країна, яка пройшла нелегкий шлях від ізольованої від всього світу держави до світової економіки. Тому, давайте подивимось, що ж допомогло японцям зробити такий стрибок?

Освіта понад усе

Японці розуміли, що створивши університети, соціальний розрив тільки зростатиме. Оскільки саме заможні й авторитетні люди зможуть підготувати дітей до вступу у вищі навчальні заклади. Тому, вже на етапі перших реформ стан самураїв (а їх було понад 2 млн.) перевели до категорії викладачів, й перш за все почали розвивати школи. Освічені люди приймають грамотні рішення - основний меседж та принцип японських реформ. Не можна сказати, що цей фактор не важливий – він фундаментальний для росту економіки, хоч він і не моментальний, а стратегічний, оскільки результати таких рішень дають плоди після 5-10-літнього очікування. На фоні того, що освітня спільнота не може нині якісно адвокувати свої інтереси, а активна частина суспільства приділяє всі сили на більш реакційні теми й протистояння ми маємо реальну картину, що в Україні рівень маргіналізації зростає. Неосвічені люди, в першу чергу, схильні до насильства, в меншій мірі готові застосовувати принципи солідарності у своєму житті. Подивіться на індикативну ситуацію - під час фукусімської трагедії майже не було мародерства, суспільство об'єдналося у спільній боротьбі проти стихії. На противагу, подібні ситуації навіть у розвинених країнах викликають неочікувані спалахи насильства.

Старість в радість