Роль провізора у вітчизняній медицині сьогодення

У наш час фармація стала бізнесом і можливістю заробляти великі гроші. Капіталізм втрутився у медицину з усією своєю силою. А провізор, натомість, став грати роль фахівця з продажу, а не лікаря.

У всьому світі в усі часи провізори завжди були тією ланкою, з якої починалась медицина, невід’ємною частиною надання медичної допомоги людству.

По суті, провізори були й першими лікарями. Допомагали людям ті, хто міг знайти лікарську рослину, приготувати і правильно застосувати її. З часом з’явились інші спеціальності лікарської справи. Медицина росла і розгалужувалась, роль провізора відходила, здавалося б, на задній план.

У наш час фармація стала бізнесом і можливістю заробляти великі гроші. Капіталізм втрутився у медицину з усією своєю силою. А провізор, натомість, став грати роль фахівця з продажу, а не лікаря.

У нашій країні складається така ситуація. Провізори продають ліки не з позиції допомоги людям, а з позиції менеджера з продажу. Вони радять дорожчі препарати, продають зайве, нав’язують гомеопатію і рекомендують препарати всупереч призначенням лікарів. А все тому, що їхня заробітна платня – це відсоток від проданих аптекою препаратів. І відсоток, зазвичай, мізерний. Фарм-бізнес підставляє не лише людей, які потребують медичної допомоги, а й тих, які мали б надавати цю кваліфіковану допомогу. В нашому законодавстві чітко прописані протоколи провізора. У них чітко вказано, що і в яких ситуаціях має радити і призначати провізор, якщо пацієнт спочатку прийшов до аптеки, а не до лікаря. І 80% ситуацій у цих протоколах – це порада звернутися до лікаря БЕЗ призначення будь-якого лікування. В інших 20% – це призначення симптоматичного лікування і направлення на консультацію до лікаря. Але, попри нормативно-правові акти, відбувається все зовсім інакше. Пацієнт, прийшовши до аптеки з будь-якою недугою, не лише не отримає кваліфікованих рекомендацій та лікування, а ще й залишить там купу грошей за цілий оберемок препаратів, іноді зовсім не потрібних для лікування даної недуги. І найгірше, що зазвичай навіть не почує фрази: «Зверніться до лікаря». Тож що виходить? Провізор має бути первинною ланкою медичної допомоги і діагностики, а виконує цю функцію на 0,0%. Водночас немає жодного адекватного контролю за ціновою політикою фармацевтичних компаній. І, як наслідок, маємо «накрутки» на цінах препаратів до 300%.

Бізнес робить із провізора продавця. А продавець не може позиціонуватись як лікар. Лікарська справа – це, перш за все, допомога людям і самопожертва. Ось тут і криється саме дно усіх негараздів вітчизняної медицини: провізорів законодавство контролює, а людей, що заробляють з їх допомогою – ні. Ось де страждає первинна ланка медичної допомоги у значній своїй частці, а не там, де її намагаються реформувати у той час, коли фармацевтичний бізнес заробляє мільярди на людських стражданнях.