Як монополісти в енергетиці руйнують Україну

Як монополісти в енергетиці руйнують Україну

ЗМІ здійняли інформаційну хвилю щодо енергоколапсу, перші ознаки якого  у вигляді віялових відключень вже торкнулися деяких регіонів країни. Смажений півень клюнув. Проте, ходив навколо проблеми він вже давно. Чиновники від енергетики вперто робили вигляд, що не ніякої кризи не наближається. І навіть, якщо зараз колапс у всьому його масштабі не накриє нашу галузь, то шансів, що це таки відбудеться, доволі багато. Бо «лікують» симптоми хвороби системи. Причини такого стану діагностувати публічно не можуть. Або не хочуть. Державні органи, покликані регулювати ринки природніх монополій, відверто саботують свою роботу. Або, знову ж таки, не розуміють її – що не змінює суть проблеми. А часто – просто лобіюють інтереси своїх господарів-олігархів, які цими ринками володіють. Маємо констатувати: відбулося рейдерське захоплення державних органів регулювання монопольних ринків енергетики тими, кого ці органи мають регулювати.

Наслідок такої діяльності компаній-монополістів: гальмування економічного та соціального розвитку держави в цілому. Всі категорії споживачів послуг/ресурсів природних монополій від фізичних осіб до великих промислових та комерційних об’єктів стають заручниками корупційно-бюрократичного болота, створеного жадібними працівниками цих компаній та їх власниками. І бізнес, який міг би запрацювати вже завтра і давати прибуток державі, місяцями, а іноді роками намагається пройти і не потонути.

Що є причинами непрацездатності монопольного ринку в енергетиці Україні?

Непрозора та незрозуміла процедура підключення до інженерних мереж суб’єктів природніх монополій. Процес підключень наразі регулюють безліч різних нормативних документів. Проте немає чіткої структури та юридичної компетенції таких документів. З такого нормативно-правового хаосу користуються чиновники - зважаючи на саме ті норми чи правила, які їм вигідні у застосуванні до конкретного об’єкту будівництва. Таким  чином кожен будівельний проект перетворюється в свого роду корупційну лотерею. Для прикладу, в ПАТ «Київенерго» шириться думка «є вимоги нормативно-правових документів, а є «думка Київенерго». Якщо вони розходяться – користуємось «думкою Київенерго».

Непрозоре ціноутворення на ресурси, що постачає компанія-монополіст (тарифи). В структурі тарифу ресурсу/послуги, яку надають компанії-монополісти не в змозі розібратися ні сама компанія, ні навіть регулятор. Або, що найбільш вірогідно – тариф складається з урахуванням «відкатів» регуляторним органам країни. З інженерної та економічної точки зору не складає жодних труднощів розрахувати собівартість виробництва, наприклад, електроенергії на Запорізькій АЕС, а формулу розрахунку – оприлюднити.  Тоді стане зрозумілою реальна вартість електроенергії, гарячої води тощо. Стане ясно скільки ж «заробляють» олігархи на «збитковому» бізнесі, який дотується з державного бюджету.На жаль, за часи незалежності, жодна влада не спромоглася зробити даний процес ціноутворення публічним і прозорим.

Високий рівень корупції серед працівників компаній-монополістів (незалежно від форм власності) та державних органів. Напевно, кожен гравець ринку будівництва (забудовник, замовник чи підрядник) стикався з корупцією в компаніях-монополістах та тих органах, що покликані їх контролювати. За певні кошти (залежно від замовленої потужності – від сотень до сотень тисяч доларів) можна «порєшать» «правильні технічні умови», пришвидшити процес введення об’єкту в експлуатацію або підключення його до мереж. Правди шукати ніде – адже державні органи, які мають контролювати законність процесу (профільні міністерства та інспекції) бездіють. Звичайно ж, їм нема сенсу, сваритись з монополістами, відстоюючи права споживачів, адже в багатьох корупційних схемах чиновники від держави мають свою частку.В різних енергокомпаніях різні методи і ставки «лояльності». В Київській області – ціна за кіловат потужності, що підключається іноді доходить до 2 000 у.о. за 1 кВт. У Києві грошима, як правило, не беруть – але завантажують власними проблемами, які необхідно вирішувати за власний кошт. Що, безперечно теж є різновидом корупції.

Незрозуміла структура державного регулювання монопольних ринків. Наприклад, ринок електроенергетики регулюють декілька державних органів – НКРЕКП, Держенергонагляд, Міненерговугілля, Антимонопольний комітет. НКРЕКП встановлює тарифи та правила роботи монополістів, Держенергонагляд слідкує за технічним станом мереж, Міненерговугілля «здійснює» державну політику в сфері енергетики, Антимонопольний комітет карає за порушення антимонопольного законодавства. Проте реального впливу на монополістів не має ніхто. Про причини такої бездіяльності писалося вище – це участь у корупційних схемах.

Також причинами непрацездатності ринків монополій є: низький рівень компетенції та підготовки державних службовців вищеназваних органів – чим не гребують користуватись корупціонери; розбалансована нормативно-правова база регулювання монопольних ринків; низький рівень потенційної відповідальності за правопорушення на монопольних ринках.

Зазначені фактори в сукупності дають непрозорий корумпований ринок монопольних послуг, які, до того ж, надаються неякісно. Як наслідок – криза неплатежів, соціальне напруження, техногенні аварії та цілком ймовірний ризик техногенних катастроф на об’єктах інженерної інфраструктури країни.

Проте, не дивлячись на такий песимістичний стан справ, вихід є. Для цього необхідно:

·      Чітке розподілення функцій щодо створення та експлуатації об’єктів  архітектури та інженерно-транспортної інфраструктури між центральними органами виконавчої влади;

·      об’єднання усіх нормативно-правових актів в галузі будівництва в єдиний Будівельний Кодекс (кодифікація);

·      об’єднання усіх нормативно-правових актів в галузі енергетики в єдиний Енергетичний Кодекс (кодифікація);

·      визначення чіткої структури кожного тарифу (математична формула), оприлюднення та роз’яснення їх;

·      створення законодавчої бази для можливості інвестування в об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури;

·      реформа відповідальності за правопорушення в галузі будівництва та експлуатації об’єктів архітектури та інженерно-транспортної інфраструктури.

Для того, щоб врятувати не тільки енергетичну систему, а країну в цілому, треба зробити прості речі:

·         відійти від популістичної політики обіцянок;

·         найняти кваліфікованих спеціалістів з реального сектору економіки замість «блакитних комірців» з західною освітою;

·         розробити реальний план реформ в енергетиці, оприлюднити та роз’яснити його;

·         постійно – фактично щодня – звітувати та роз’яснювати перед українським народом про стан справ та реалізацію плану реформ.

Що потрібно для цього «енергетичного дива»? В першу чергу – бажання зробити ці зміни. Професіоналів,  здатних реалізувати стратегію енергетичної незалежності України, вистачить.

Олександр Трохимець

Президент "Київської регіональної енергетичної асоціації"