З Україною все в порядку, або чого нам не загрожує "білорусський сценарій".

Чи є шанс в України бути незалежною? Чи нас чекає вассальська доля Білорусі?

Останнім часом активно експлуатується тема незалежності України та зв'язок її з сьогоднішнім правлячим режимом Януковича. Беззаперечно можна стверджувати, що нинішня влада має ознаки "режиму". Це і жорстко вибудована вертикаль влади з великими повноваженнями першої особи, і нетерпимість до інакомислячих тощо. Проте треба зрозуміти чи так вже шкідлива така система для нинішньої України.
Як відомо, політика має під собою осонову, без якої не зможе існувати. Це економіка. І за 6 років безперестанної боротьби "всіх проти всіх" ми забули про цю важливу складову незалежності країни. Як відомо, економіка - це теорія управління господарством (від домашнього до глобального). Йдемо далі. Господарство - це сукупність чинників, використання якими дає людині можливість до існування. Чинники бувають духовними та матеріальними. Тепер звернемось до теорії Маслоу. На найнижчому щаблі людських потреб знаходяться фізично-фізіологічні потреби (в першу чергу потреба їжі). Тобто, в першу чергу, людині слід дати роботу (якщо це найманий працівник), або можливості до створення нових економічних цінностей (для підприємців).
В СРСР економіка була побудавана просто - партія сказала, ти зробив. Ходи собі на роботу і не забивай голову про безробіття тощо. В капіталістичному строї по-іншому - хочеш працювати - думай. Думай за фірму, в якій працюєш, бо ти і є її складовою. Інакше з"їдять інші учасники ринку (конкуренти). Створюй нові економічні цінності (товари чи послуги) вдосконалюй їх аби підвищити конкурентоспроможність себе як працівника (підприємства). Тільки тоді ти можеш зробити крок далі по щаблям людських потреб. Тільки тоді, коли мозок почне працювати. У нас звикли по-іншому. "Ты бугор - ты и думай - тебе виднее".
Так і в країні - всю відповідальність за її розвиток валять на уряд, Президента - та будь-кого, крім самих себе. А згадайте перший девіз США: "Не думай, що країна зробила для тебе - думай що ти зробив для неї".
Тепер повернімося до "режиму". Згадую слова Кучми, коли той йшов з посади Президента: "Ви ще засумуєте за Україною без Кучми!" Обернімося на минулі 6 років. Що було зроблено? Абсолютно нічого. Безкінечна боротьбя в правлячій еліті зруйнувала все. Виною тому - абсолютний непрофесіоналізм кадрів. Хай який був режим Кучми, але тоді в уряді працювали професіонали, люди, які в своєму житті пройшли певний шлях і створили чимало екноміних цінностей. І не тільки для себе. Що було за часів Ющенка? Посади роздавалися пропорційно часу перебування на Майдані. Що маємо тепер? В уряді чимало людей, які знають, як заробляти гроші. І знову ж таки, не тільки для себе. Це і Клюєв, що створив "Укрпідшипник", і Тігіпко, що створив не один банк, і Колесніков, який у партенрстві з Ахметовим створив чимало підприємств. Підіть до працівників цих підприємств і спитайте чи так вже вони невдоволені своїм становищем та своїми шефами? Є звичайно в уряді "кадри" на кшталт Табачника, але то швидше виняток (хоча і зрозумілий).
Тепер давайте задамо собі питання: "Чи вигідно "здати" країну олігархам? Чи їм все-таки вигідніше зберегти незалежність (як країни так і свою)?" Відповідь очевидна. Навряд чи Ахметов, чи Пінчук захоче стояти в черзі в Кремль. Тим більше, навряд чи вони захотять, щоб хтось, на кшталт Бацьки диктоував їм умови.
Те, що відбувається сьогодні - це простий перерозподіл ресурсів. Від цього нікуди не дітись. Через це проходили усі так звані розвинені країни.
Тому хвилюватись нема чого. Доля Білорусі нам не загрожує. Втрата незалежності теж. Якщо, не дай-то Бог, країну хитне в той чи інший бік клуб олігархів сам змінить режим. "Бояре скинут царя!"