У вирі постійних політичних «штормів», що відбуваються останнім часом в Україні, якось швидко канула в небуття така знакова подія як звільнення з-за грат Юрія Луценка.
Всі чомусь очікували більшого від головного «Термінатора Майданів», але не сталося.
Можливо
причиною тому бажання самого пана Юрія залишатися поки що поза
публічністю та зорієнтуватись у тих складних процесах, які відбуваються в
опозиційних лавах.
Однак, незважаючи на демонстративну відстороненність «політичного бранця
№2», його вплив на сучасний політикум важко недооцінити. Він, фактично
відсторонившись від публічності на даний момент лишився однією з
ключових політичних фігур, яка може реально впливати на лідерів
об’єднаної опозиції.
Саме йому приписують остаточний «поштовх», який змусив Арсенія Яценюка піти на зустріч з Президентом України, всупереч позиції інших опозиційних лідерів.
Оцінивши в подальшому цю зустріч як позитивну, Арсеній Петрович тим
самим підтвердив впливовість та авторитетність Луценка. При цьому Яценюк
і в подальшому використовує поради Юрія Луценка.
Цікаву гру затіяв Юрій Віталійович – позиція такого собі «сірого
кардинала» відкриває для нього в подальшому широкі політичні горизонти,
які за останні два роки ув’язнення значно для нього позгасали.
Іншим позитивним боком даної ситуації для Луценка є мінімальні фінансові
затрати – їх, як і іміджеві ризики від невдалих рішень, на себе бере
Яценюк.
Незначним «проколом» можливо лише вважати занадтий ентузіазм дружини
Юрія Віталійовича – Ірини, яка заявила власній фракції те, що, ймовірно,
обговорювала вдома з чоловіком – що єдиним виграшним виходом у
найближчій передвиборчій партії для Арсенія Петровича може стати роль
публічної «ширми», за якою Луценко зможе ставити свій власний спектакль.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.