Бо пов’язана з питанням довіри суспільства до медіа, а відтак – з проблемою власне існування журналістики як професії, її необхідність для загалу, виконання нею базових функцій.
Актуальність цього питання зумовлено значною заангажованістю ЗМІ в контексті висвітлення політичних та суспільно значущих проблем в державі. Ні для кого не секрет, що основним «рупором» політичних сил в Україні є засоби масової інформації. В більшості політичних партій є свої «підконтрольні» мас-медіа, а деякі користуються послугами т.зв. «незалежних» ЗМІ, які вже створили цілі прайси своїх «тіньових» послуг.
Лідерами у проведенні такої роботи виступають т.зв. Інтернет-ЗМІ. Відсутність законодавства, яке б регулювало їх діяльність, надає їм можливість безвідповідально «лити бруд» на кого завгодно, окрім своїх замовників звісно. Ще однією з особливостей Інтернет-ЗМІ є можливість приймати до свого штату журналістів, попросту кажучи, - кого завгодно, що, доречі, досить часто використовується під час виборчих кампаній через видачу тимчасових посвідчень журналістів. Ось такі в нас «професійні» журналісти.
Рейтинг популярності Інтернтет-ЗМІ в Україні очолюють сайти «Українська правда» під керівництвом Олени Притули, та «LB.ua» з шеф-редактором Сонею Кошкіною. Дві жінки біля «вигрібних ям», які зайняли перші місця за кількістю накопиченого бруду на своїх серверах. Для рейтингу сайту необхідні ексклюзивні новини, а ексклюзив - це скандал, тобто обов’язково вилитий бруд на одного з представників органів влади. Ось і вся політика. Саме завдяки роботі таких ЗМІ, які за добру фінансову винагороду готові розповісти своїм користувачам «правду», ми майже не відчуваємо відсутності Юлії Володимирівни Тимошенко на «політичному олімпу». Проглядаючи інформацію, розміщену на згаданих сайтах, обов’язково зустрінеш фото ЮВТ, заяви, подробиці її повсякденного життя. Наче Кошкіна з Притулою цілодобово проводять час в її оточенні. Та ні, звичайно це не так. Просто є добре налагоджена система розміщення замовних матеріалів між активістами ВО «Батьківщина», до яких можна віднести Олександра Абдулліна, Сергія Власенка, Сергія Пашинського, Олега Медведєва, Миколу Томенка … перелік довгий.
Задайтесь питанням: «Яким чином лист від Тимошенко міг потрапити до редакції «LB.ua»?» За чутками, за публікацію листа С.Кошкіна отримала добрий гонорар. Відповідь шукайте у тих, хто системно відвідує Тимошенко - 50/50 візитів у Власенка і доньки Жені. Звісно у кожного різні функції побачень.
А хто опікується Женею у відсутності мами і тата? Так я нагадаю: «Це той самий керівник інформаційного сектору ВО «Батьківщина» Олександр Абдуллін, у якого завжди багато ідей як відбілити в інформаційному просторі заплямоване ім’я екс-прем’єр-міністра Тимошенко та уберегти доньку Женю від чергового скандалу. Ось і познайомив Абдуллін двох «гламурних» дівчат Соню і Женю. Але знайомство так би нічим і закінчилось, як би не «журналістське нутро» Ксенії, яка завжди шукає сенсацію і не має що запропонувати Тимошенко молодшій крім інформаційного піару. Ось і домовились дівчата про інтерв’ю. Та не вдається Женя до підрахунку коштів за свої забаганки і не знає скільки буде коштувати її виступ для партійного касира Олександра Турчинова, який постійно скаржиться Абдулліну на високі витрати за роботу з Кошкіною.
Але ж не може Абдуллін відмовити молодим дівчатам в їх забаганках.